День Незалежності цього 2014 року припав на Недільний день 11-ї седмиці після П'ятдесятниці.

    Після належної відправи Божественної Літургії, відразу розпочавсь у храмі Молебен за Україну, на якому були присутні - частина парафіян Свято-Різдвяної громади міста та частина професорсько-викладацького складу Університету нашого міста. Погода покращала, дощ вщух і не падав, поки усі, що духовно відзначали річницю нашої Вітчизни, не дісталися транспорту чи/до своїх домівок.

    Любов до України є справою церковною та справою кожного православного християнина, бо ж за своєю суттю сполучається вона із заповіддю Божою любити батька свого і матір свою. Хто  не любить дарованої Богом Вітчизни, - чи здатен буде полюбити того, хто дарував її - Бога Отця Вседерителя? Ні! Тому пам'ятаймо, що вірний у малому й земному, сподобиться й великого - Небесного. Амінь. Слава Україні!

   2-ї неділі травня щороку ми в Україні відзначаємо День Матері. Тому, вітаємо щиро своїх матусь, якого б віку вони не були. Прохаємо у Господа Бога - подай, Господи, здоров'я, довголіття та спасіння згідно слова Твого.

   На парафії Різдва Христового після заамвонної молитви усі вірні вислухали новорічну молитву, сприймаючи благодайні слова Божого благословення на рік, що надходить

   Новий Рік саме 1-го Січня в нас на Поділлі, а також на Київщині святкують від початку правління Великих Литовських князів - від 1362 року. Навряд чи в цьому є щось західне, бо канцеляристи Римського Папи прийняли цю дату як дату початку року лише 1622 року.                                                        

                                               За матеріалами Вікіпедії - о. Марат Цішковський

   Якщо намагатися якось пов'язувати знаменні дати із характером змін пір року, то побачимо, що Різдво Христове стається, щойно закінчуються найдовші у році ночі. Тобто, логіка така, що як закінчиться апогей панування темряви, то й починає народжуватися світло. Так, ми усі знаємо, що свято Різдва замінило Собою римське поганське свято Сонця, і наше духовне Сонце - Христос Бог, теж, як бачимо Народжується після найдовшої земної ночі. І ми, християни, так і обчислюємо роки наші - від Різдва Христового. Наприклад: 2014 рік від Різдва Христового, або, як у 17-18 віках - від втілення Сина Божого, і т. ін..

   Також, можемо спостерегти, що для давніх європейських народів було важливим те, як після весняного рівнодення, день чи світло починають переважати, і, саме цей момент зворушував їхню уяву. На елінізованому Сході починали новий рік, полічивши плоди та сплативши податки - ну, звісно, греки, - любили жити розкішно, а тому змушені були добре рахувати гроші. Чому слов'яни переносили початок року на початок місяця у котрому звершувала природа своє рівнодення, тобто на 1 березня, а литовці перенесли початок року вже на початок наступного, після найдовших ночей, місяця (з 25 грудня на 1 січня) - невідомо. Таким чином у цю новорічну ніч у нас лише здогади, здогади, вікіпедія, здогади ... .   

    Щороку пізньої такої осені серце кожного із нас уже передчуває той дещо похмурий настрій погоди, що співвідноситься роздумами кожного із нас про духовну імлу 1932-1933 років - років жахливого Голодомору нашого народу. Диявольські слуги добре прорідили українське поле й на нім уже росло лиш те, що було необхідне для сутінкових господарів 1/6 поверхности землі.

    Студенти, викладачі історичного факультету та інші парафіяни храму Різдва Христового, настоятель храму та представник Римсько-католицької Церкви отець Олександр відзначили цьогорічні сумні роковини заупокійною молитвою та промовами живих у Божій пам'яті сердець. Зокрема, староста парафії проф. Степанков Валерій Степанович зазначив, що засіяна у часи Голодомору взаємна відчудженність поміж людьми, та особистий страх існує ще й донині, а тому необхідно відзначати ці роковини ще протягом довгих років.

   По закінченні поминання усі присутні виклали перед каплицею знак хреста із поминальних лампадок.

                              Вічна пам'ять

              усім, що загинули від голодоморів                         1921-1923 рр., 1932-1933 рр., та 1946-1947 рр..

    22 ЖОВТНЯ цього року виповнилося 95 років від дня заснування Кам'янець-Подільського Українського Державного Університету, що нині носить назву Кам'янець-Подільського національного універитету імені Івана Огієнка.

Грамота 

Ясновельможного Пана Гетьмана

Усієї України

Українському Університету Подольському 

"... Ми Визнали за благо для всього люду українського утворити в місті Кам'янці-Подільському Український Державний Університет.

Призиваючи Боже благословеніє на це огнище Народної Освіти, бажаємо, аби цей Університет виявив усі творчі сили багатого духом та здібностями Українського Народу". 

Року 1918 від. Р.Х. Жовтня 20-го

в стольному місті України Києві.

Гетьман Усієї України Павло Скоропадський

   Нині, 14 жовтня, після Божественної Літургії в каплиці храму Різдва Христового, настоятель, засновники та члени парафії відвідали місце упокоєння генерала Української Повстанської Армії Романа Шухевича, де служили і молилися за упокій його звитяжної душі.

    Слава Україні! Браття й сестри, сьогодні річниця Хрещення нашої Вітчизни! Уявіть лишень - наймогутніший властитель нашої Руської землі перетворився із нестримного й жорстокого самодержця на тихого, побожного чоловіка - милосердного князя та дбайливого батька для нашого народу. Почуття вдячності долі за опіку Божу не полишає нас ось уже упродовж десяти віків - і вже одинадцяте століття триває та змушує нас збиратися у храмах та звертати погляд молитовний до лику святого нашого Рівноапостольного для нас князя нашого Володимира - Красне Сонечко.

    Цьогоріч, уже традиційно, зібралися люди та священики до Києва. Відправили 28 липня (якраз цього року це випало в Неділю) святу Божественну Літургію у Свято-Володимирському Кафедральному Соборі Києва, очолену Предстоятелем Української Православної Церкви Святійшим Філаретом - Патріархом Київським та всієї Руси Української. Після Служби відразу усі вірні, Патріарх, прибулий Митрополит Чорногорський Михаїл, більше 40-ка Архиєреїв з усіх єпархій України рушили численним Хресним Ходом до Володимирської гірки на схилах Дніпровських. Помолившись нашому віковічному святому покровителю, ми ще не відразу розходилися, а з охотою спілкувалися в радості й любові всенародній, - ще й далі лунали співи різних хорів, розмови, сміх - панувала м'яка, побожна атмосфера , що залишиться у нашій емоційній пам'яті до року наступного.

Дорогі мої і улюблені во Христі браття й сестри! Що є життя наше? - гріх, браття й сестри, й, борсання в гріху ... .Як не намагайся жити безгрішно, а безгрішним та народженим від Непорочної непорочно є лише Ісус із Назарету - як не крути! Браття і сестри! Звели ми рівно за два місяці (від 14 травня до 14 липня) каплицю Храму Різдва Христового. Мало так бути, браття й сестриі, - я, протоієрей Марат, відчував руку Божу в усьому ділі постання її. І зрозумів я, що неможливо справді добру справу учинити в світі без важких проблем і великого неспокою. Не оминуло все це і мене, і нас - і не зникають з вулиць наших підступ і зрада, а найперше - важкість. Ворогів і противників не називаю, бо вони є створінням Божим і повинні мати в майбутньому можливість покаятися. Але говорю, - і за те, - дяка Богу! Вороги усмиряться, а ми ще дамо плід - вірю в це, і упевнений в цьому. Амінь.