Руська земля охрещена князем 988 року.

Будь-яка земля, чи народ, чи країна не можуть бути охрещенні одномоментно, відразу, за короткий проміжок часу. Святим Рівноапостольним князем було покладено лише початок охрещення усієї Руської землі. Як християнство у Римській Імперії розповсюджувалося від центрів до провінцій, від міст і до сіл, так і в Русі відбувалося, - від князя і від Києва до інших удільних князів і до бояр в удільних князівських містах, і, лише потім, - до сіл та до смердів.

..................................................................................................................................

   ( Дивуюся, як то, деколи, зображають представника духовенства домонгольського періоду в такому ж облаченні як і нині. Жах, - хіба можна так спекулювати на нашій необізнаності. А в 4-му томі "Настольної книги священнослужителя", виданої РПЦ в Радянськім Союзі, пишеться, що священик у ті часи носив певного кольору многорядку (33 гудзика), а голову стриг з "гуменцем" та носив скуфійку формою як єврейська кипа, - тобто, виглядав як нині польський ксьондз.)

..................................................................................................................................... 

    Серед клаптиків історії цікавим є, між іншим і про те, що протистояння між варлаамітами та паламітами стало причиною розділення Руської митрополії на Московську і Київську. Відомо, що Київська митрополія від 1300 року стала мандрівною і її митрополит Петро (з-понад Ратни, що на Волині) заніс кафедру свою із Києва до Владимира, а звідти до Москви (1325). 1352 року Патріарх Феодосій возвів на Київську кафедру, що в Литві митрополита Феодорита. Рушійною силою цих актів були його ісихастичні принципи життя в Бозі. Цікаво!

......................................................................................................................................

    Нині, опісля канонізації та причислення до лику святих Оскольда - князя Київського , ми маємо зважати на деякі нові для нас акценти в історичному процесі християнізації Руси-України. Мабуть, князь Володимир, який спочатку вживав заходів з модернізації та зміцнення культу рідних богів та встановлення нових статуй ідолів, а потім так само завзято спонукав усіх до повалення ідолів та до всезагального охрещення, залишився більш яскравим образом у пам'яті народу й літописців. Князь же Аскольд, очевидно сприймав своє християнство як особистий вибір і впливав на християнізацію оточення лише особистим прикладом життя свого.

....................................................................................................................................

    Нині, року 2 тисячі і 14-го від Різдва Христа-Бога нашого, 28-го липня за григоріанським календарним ліком вже є 1 тисяча і 26 літ, як Великий та Рвноапостольний Каган Київський Володимир охрестив нас у водах Дніпра.

Цьогоріч ми святкуємо річницю оцю під час неоголошеної війни Росії з Україною, або - Московії з Руссю. Завершується якийсь тривалий період від занепаду Києва та зростання його північно-східних земель й до занепаду Москви, як багатовікової столиці цих земель та багатьох-багатьох інших, захоплених нею. Період, що приводить до відродження славного Києва, що його звеличив наш Князь, чистим Христовим світлом освітливши один раз - і назавжди. Амінь.