258 року від Різдва Христового, імператор римський Децій, повернувшись з війни, узявсь переконувати папу Сикста та ввесь клір принести жертви римським богам. Папу Сикста за відмову стяли мечем. Римський архидиякон Лавренцій за попередньою вказівкою папи роздав церковний скарб убогим. Коли про скарб учули солдати, то привели Лаврентія до співправителя Валеріана і той зажадав видачі скарбу. Лаврентій погодився і за два дні привів до палацу мнозтво убогих, хворих та калік, вказавши, що той, хто утримує таких, матиме скарб на небесах. Далі архидиякон заявив озлобленим язичникам, що ті даремно намагаються змусити християн поклонятися твореному замість Творця. На погрози тортурами, Лаврентій відповів, що тортур язичники бояться, а для християн тортури - бенкет духа над плоттю.

    Архидиякон Лаврентій разом із іншими дияконами Римської Церкви - Феліцісимом, Агапітом та Романом зазнали найжорстокіших катувань. Насамкінець Лаврентія поклали на розпечене залізне ліжко - "Ви вже спекли цей бік - переверніть мене на другий ...", - далі із молитвою на вустах, віддав духа свого Богові.