Великомучениця Варвара жила в часи правління імператора Максиміана (305-311), коли християнство іще не було визнаним в Римській Імперії. Її батько - знатний фінікійський язичник Діоскор був таким самодуром, що красуню-дочку ховав від ока людського у башті поза містом. Він був таким відданим та фанатичним язичником, що коли дочка охрестилася і засвідчила перед ним свою віру в Христа, кинувся на Варвару з мечем, потім жорстоко побив її, морив голодом та, навіть, передав на тортури, де їй та сподвижниці її Юліанії відтяли голови. Від 6-го століття мощі святої перебували в Константинополі, а в 11-му столітті їх до Києва привезла візантійська царівна Варвара, коли виходила заміж за Київського князя Михайла Ізяславича. Нині мощі святої великомучениці Варвари знаходяться у Володимирському Патріаршому Соборі Української Православної Церкви Київського Патріархату.