Священномученик Маркелін жив на межі 3-го та 4-го століть та був Римським Папою за часів гонінь імператора Діоклетіана. Одного разу імператор знищив протягом лише місяця близько 17-ти тисяч християн. Серед них мав бути і Маркелін, але він не витримавши вигляду тортур, таки вклонився ідолам. Коли ж Папа повернувся з дарунками додому, то почала його важко гризти власна совість - так, що прибувши на Собор єпископів у Синуезі, Маркелін почав прохати суду над собою, аби хоч якось полегшити собі муки сумління. Собор наказав Маркеліну самостійно призначити собі кару. "Я позбавляю себе священного сану, а по смерті моїй, киньте тіло моє псам ... ". Після цього, Маркелін отримав духа сталості на незрушності в Христі, що ввійшов у нього через те, що він себе смирив. У такому блаженному стані Маркелін попрямував до імператора й визнав себе християнином. Маркеліна стратили разом з іншими християнами - Клавдієм, Кириком та Антоніном. Як і заповідав про себе священномученик, тіло його залишилося лежати непохованим. Одначе, за місяць, Папі Маркелу явився святий Апостол Петро та звелів поховати тіло Маркеліна.