Одного разу одному священику юдейському Єзикиїлю, що подався у Вавилонський полон разом із царем своїм Єхонією, відкрито було Богом видіння, коли цей Єзикиїль знаходився на березі ріки Ховар біля Ніпура. Відкрилися небеса і Єзикиїль побачив осяйну хмару, а в ній чотири тварини - кожна з обличчям, і людини, і лева, і теляті, й орла, а також, із двома парами крил, рук - і на колесі, наповненім очей. Понад цими тваринами розташувався кришталевий звід, де на сапфіровім престолі сидів Господь у вигляді людини. Єзекиїлю було простягнуто сувій із написаними словами "плач, стогін і горе", і Господь запропонував з'їсти цей сувій, щоб проповідувати непокірливому народові Ізраїльському. Єзикиїль спожив запропоноване і відтоді на протязі 22 років невпинно пророкував. Пророк переконував співвітчизників, що вони мусять смиренно переносити полон, як покарання за вчинені гріхи, щоб Господь міг повернути їх на Батьківщину; пророкував про майбутнє Христове Царство - Воскресіння Христа та всезагальне воскрешення з мертвих. Жив Єзикиїль у 6 столітті перед Різдвом Христовим та був убитий якимсь юдейським князем за слова правди. Похований у печері, де були поховані ще прародичі Авраама - Симон і Арфаксад.