Благовірний князь Роман Рязанський жив на початках татарського іга і належав до духовної когорти тих князів, що не терпіли татарської підступності, зневаги до людяності та усілякої їхньої хижої нечестивості. Душу свою князь заспокоював тим, що дбав по-християнськи про народ ввіреного йому князівства, виказуючи усяку належну повагу ханові, як вищому володареві. Довго так тривати не могло, щоб васал підкорявся своєму ханові лише тілом, але не душею. Обмовленого рязанським баскаком перед ханом Темиром, Романа викликали в Орду і там хан почав примушувати його, або до прийняття татарської язичницької віри, або прийняти мученицьку смерть.

    "Істинна віра одна - християнська. Жалкую я про засліпленність вашу" - так ісповів Роман свою віру. Важкі, жорстокі та нелюдські муки перетерпів благовірний князь, поки смерті своєї діждався, бо нечестивці поступово відтяли йому усе, а насамкінець лише голову від одинокого тулуба. Усі частини тіла його таємно принесли русини до Рязяні та й поховали.