Майбутній священномученик Кипріян охрестився у віці 40 років і, разом із благодаттю святого Хрещення усе життя його різко перемінилося. Із розкішного язичника, сина сенатора та ученої знаменитості, Кипріан перетворився на смиренного християнина, що любив піст і молитву та завжди жертвував убогим заради Христа. Справжність його життя у Христі підтвердила і Церква Божа, вибравши Кипріяна на єпископа Карфагенської Церкви. В часи гонінь на християн імператора Деція, Кипріяна було сховано і він із потаємного місця кермував ввіреною йому Христом паствою. Багато писав цей ієрарх послань для Церкви та приймав участь в обговоренні питань про умови повернення в лоно церковне відступників та єретиків. Глибоке покаяння, прохання за відступників тих, що витерпіли, сповідування Святої Тройці від самого Хрещення були тими критеріями, згідно яких Церква знову приймала дітей своїх до себе. Пізніш, коли у місті розповсюдилася смертоносна пошесть, Кипріян, не боячись смерті, служив усім і далі. За імператора Валеріяна, єпископа Кипріяна було вигнано у заслання, де йому було видіння про його мученицьку кончину. І справді, за рік священномученика стратили перед лицем всього народу, що плакав за ним сльозами християнського серця свого.