Свята праведна діва Юліанія жила у 16-му столітті у Києві та була донькою великого благодітеля Києво-Печерського - князя Юрія Дубровицького-Ольшанського. Діва Юліанія упокоїлась в шістнадцятирічному віці і мощі її було віднайдено нетлінними на початку XVII століття, при архимандриті Єлисеї Плетенецькому. При відкритті мощей усі побачили її нетлінне тіло. Князівське вбрання, однак розпалося при поруху на порох і святу дівчину зодягли в нове та поклали в Свято-Успенській церкві Лаври.

    Пізніш свята Юліанія чудесно явилась архімандриту Петру Могилі, який звершив урочисте переміщення мощей у кращу раку із написом “Волею Творця неба і землі живе у всі літа Юліанія -помічниця й велика у небі заступниця. Тут кості - ліки всіх страждань. Райські поселення прикрашає собою Юліанія - як прекрасна квітка у букеті”.

    У 1667 році, в день пам’яті святої діви Юліанії, прийшов поклонитися її мощам ігумен Михайлівського Золотоверхого монастиря Феодосій Софронович і йому явився образ мнозства святих дів, - одна ж із них промовила до нього: ”Я Юліанія, котрої мощі лежать у Печерській церкві, - чому ти неважиш мною? Я ж бо прилічена Господом до святих дів, що вгодили Йому”.

    1718 року в Успенськім храмі сталася пожежа й мощі Юліанії горіли, хоча частина все ж таки зосталась і похована в Печерах біля церкви преподобного Антонія.