Євдоксій, Зенон та Макарій були замучені у вірменській Мелитині в часи гонінь збоку імператора Діоклетіана. Євдоксій був вельможею й, полишивши посаду сховавсь від гонителя. Одного разу він зустрівся із солдатами, що вишукували християн, і вони не впізнали Євдоксія через його простий одяг. Замислишись про випадок такий, Євдоксій зрозумів, що це Господь спонукає його прямувати до Себе через відкрите мучеництво за ім'я Його. Євдоксій тоді попрощався з родиною, заповівши в день смерті його радіти, і попрямував назустріч Царству Небесному - усе ж інше стало для Євдоксія другорядним, - і відречення від військового звання, і муки, і сама смерть від меча ката. За прикладом його вчинили й інші, що їх імена шануємо ми нині - Зенона, Макарія та всіх, що були там. Дружина Євдоксія Василіса, поховавши чоловіка, теж бажала мучеництва, та Діоклетіан вчинив їй супротивне її бажанню - відпустив, щоб не дати їй прославитися в Христі. Василіса ж мирно поживши, упокоїлась в свій час.