Преподобний Полікарп жив у 12 столітті та з юних літ був ченцем Печерського монастиря у Києві. Полікарп вражав усіх своєю розсудливістю та смиренням. За ці сталі чесноти архимандрита поважали і братія, і великий князь Ростислав Мстиславич, який любив відвідувати святого та й до себе запрошувати його для розумної бесіди. Коли преподобний Полікарп упокоївся, то після його кончини серед братії не вирувало жодних владолюбних пристрастей та бажань, бо усі любили супокій та тихість норову. Через такі настрої братія не могла собі обрати нового ігумена, а тому усі почали ревно молитися до Господа Бога, Його Пречистої Матері, до преподобних Антонія і Феодосія та ... упокоєнного Полікарпа і - майже одноголосно обрали достойного ієрея зі Щекавиці.  

    До речі, із переписки Полікарпа з єпископом Володимирським Симоном і склався свого часу Києво-Печерський Патерик.