Святий Апостол і Євангелист Іоан Богослов був рідним братом святого Апостола Якова Зеведеєва та найбільш улюбленим учнем Господа нашого Ісуса Христа. Після Хресної смерті Господньої, Його Воскресіння та Вознесіння на Небеса у Славу Отця Свого, Іоан був Матері Господній - Пречистій Діві Марії, - за сина та піклувався про Неї в Палестині та в Ефесі Малоазійському. В часи гонінь римського імператора Доміціана, Іоана було узято до Риму на допити, де він, випивши подану отруту, не помер, а чудесно перетерпів неушкодженим і ряд інших тогочасних тортур. Нарешті, Іоана було відправлено у заслання на острів Патмос, де йому було в одну із Неділь дано Господом Одкровення (Апокаліпсис) про майбутню долю усього Всесвіту. Зі смертю імператора Доміціана, святий Апостол повернувся до Ефесу й на прохання місцевих єпископів та урядників, написав книгу Євангелія Господнього, де виклав учення про Божество Господа, доповнюючи, також, євангелистів-синоптиків, описом додаткових епізодів із власної пам'яті про земне життя Спасителя. До того ж, святий Євангелист залишив Церкві на усі її віки і три Соборних Послання, зміст котрих просякнутий живим і повсякчасним закликом до Любові християнської. Упокоївся Святий Іоан Богослов на 105-му році життя, самостійно лігши у могилу, а кожного року, 8-го травня (ст. ст.) із його гробу виходив тонкий та цілющий для душі порох, що й стало причиною нинішнього вшанування цього дня.