Святитель Миколай помер у глибокій старості та був покладений в соборній церкві міста Мири Ликійські. Мнозство чудес відбувалося біля раки із мощами його, тому блага слава про нього не вгавала ні за життя його, ані по впокоєнні його, розпоширившись усім світом. Через 7 століть після кончини святителя, часи значно змінилися, і турки почали непокоїти Візантійські провінції, часто зневажаючи християнські святині. Це не проминуло одного разу й мощей Миколая і, лише страшна негода завадила магометанам здійснити такий свій нагідний намір. Через небезпеку від турецького глуму, італійці з венеціанцями вирішили переправити Миколаєві мощі морем до Італії. тим паче, що святитель сам повелів про це одному священикові з міста Барі.

    47 озброєних чоловіків 1087 року увійшли до храму святителя Миколая та після деяких перепон з боку сторожі, поспіхом розбивши кам'яний поміст над ракою та відправивши Литію, дістали сповнені невимовних пахощів мощі й, завернувши їх у плащ і вийшовши із храму, попрямували до корабля та відпливли.

    Прибувши до Барі, купці, а це були переважно купці, перенесли святі мощі 9 (22) травня до приморської церкви святого Першомученика Стефана - оцю, якраз, подію ми й святкуємо із вами нині. Нинішній храм, у крипті котрого знаходяться мощі, збудовано барянами та освячено православним Папою Урбаном Другим уже за рік від події перенесення.