Благовірний князь Алєксандр Нєвский, народившись 1220 року після Христового Різдва, побачив у юності та молодості своїй такі значні переміни у житті усієї Руси, як поневолення її жахливою ордою зі Сходу. Русь уже тоді, у ті часи розділилася під впливом завойовників - північна її частина таки порозумілася з поневолювачами, а властива Русь Наддніпрянська все ж не віднайшла в собі серця жити в Орді, - тому й дороги їхні розійшлись в історії. Північно-східні руські провінції й раніше намагались вийти із-під влади Києва, тим паче в часи іга - не уявляли нового із Києвом об'єднання для звільнення від татарської влади.

    Та, просвіченому із Києва християнському народу північно-східних князівств колишньої Руси потрібно було навчитися жити в нових умовах і князь Алєксандр віднайшов способи пристосуватися то ханської влади і забезпечити своєму народові мир і спокій для життя і молитви до Бога. Князь, зокрема, добився, щоб духовенство православне не було обкладене жодним податком. Помер князь після праці важкої у віці 44-х років та був похований у Владимирі, а 1724 року російський цар Петро переніс мощі святого до Санкт-Петербурга та поклав в Алєксандро-Нєвской Лаврі.

    Донедавна святий благовірний князь Александр Невський був шанований усім населенням спільної для всіх народів Російської Імперії, та навіть Радянського Союзу. Нині ж князь поступово залишається в святцях виключно російського народу, як їхній покровитель та ходатай перед Богом.