Святий преподобний Антоній народився на початку XI століття в Любечі (Чернігівщина). Від юності своєї він відчув потяг до вищого духовного життя й подався на Афон, де прийняв постриг і усамітнився в печері, яку й досі показують. Коли Антоній здобув духовну досвідченість, ігумен благословив його, йти додому і насадити чернече життя в Руси. У Києві було вже декілька грецьких монастирів, уфундованих князями. Але святий Антоній оселився в двосажневій печері Іларіона, митрополита Київського. Їжею його були чорний хліб через день і трохи води. Благая слава про нього рознеслася по Києву й Руси. Багато приходило люду до нього за духовною порадою і благословенням. Стали проситися до нього на проживання. Першим був ієрей Никон, другим преподобний Феодосій, що провів свою молодість в Курську біля батьків. З ранніх років він щодня молився у храмі та здобував чесноти. Дізнавшись, що в храмі іноді не служать літургію через нестачу просфор, він вирішив сам зайнятися цією справою: купував пшеницю, своїми руками молов і випікав просфори. Усе це не подобалося матері Феодосія, яка передбачала у Феодосія чернечі прагнення. Почувши одного дня в церкві слова Господні: «Хто любить батька або матір більше, ніж Мене, недостойний Мене» (Мф. 10: 37), Феодосій залишив матір і рідне місто та з'явивсь до Києва, потрапивши до преподобного Антонія.

Коли навколо Антонія зібралося 12 сподвижників, він віддалився і викопав собі іншу печеру, а Феодосій залишився на колишньому місці і скоро був обраний на ігумена. Преподобний Феодосій збудував життя ченців за зразком Студійського Костянтинопольського монастиря: усе майно братії було спільним, працю розподіляв ігумен; кожна справа починалася молитвою і благословенням старшого; помисли мали бути відкриті ігуменові, він бо єдиний провідник на шляху до спасіння. Якщо чув ігумен розмову ченців у келії, то ударяв жезлом в двері, щоб припинили. Сам був прикладом: носив воду, рубав дрова, працював в пекарні, першим приходив до церкви й до роботи. Феодосій любив духовну освіту. В обителі був будинок для убогих, сліпих, розслаблених - на їхнє утримання йшла десята частина монастирських прибутків. Щосуботи посилали віз хліба ув'язненим.

    Феодосій залишив два повчання до народу, десять повчань до ченців, два послання до великого князя Ізяслава і дві молитви. Заснована преподобним Антонієм та облаштована преподобним Феодосієм Києво-Печерська обитель стала зразком для усіх інших монастирів Руси-України. З її стін вийшли знамениті архипастирі, проповідники та церковні письменники.