Святі благовірні князі Петро та Февронія жили в руському Муромі вкінці 12-го - на початку 13-го століть. Князь дуже хворів змолоду, але видужав стараннями однієї гарної, розумної та благочестивої селянки-пасічниці. На цій Февронії князь і оженився, однак проти них повстала муромська знать  і змусила князя вирішувати - чи бути на князівському столі, чи бути із жоною своєю. Князь вибрав бути із Февронією і оселилися вони на лісовій пасіці батька її.

    Бог завжди милує праведників, а тому, невдовзі прибули до князя бояри та прохали і князя, і княгиню до Мурома, адже стало потопати місто у чварах. Благовірне подружжя погодилося і управляло містом справедливо та побожно, в усьому тримаючи порядок та мир, а в житті своєму являли взірець вірності та злагоди. Одного разу, під час річкової прогулянки князівського двору, на вродливу Февронію звернув чоловічу свою увагу один одружений місцевий владця. Княгиня попрохала його спробувати води з одного боку човна, а потім з іншого, і запитала чи відрізняється смак тієї та іншої води. Почувши у відповідь, що не відрізняється, Февронія відповіла, що жіноче єство теж в усіх жінок однакове, а тому не слід шукати собі іншої. На старість подружжя відійшло до монастиря, прийнявши постриг з іменами Давида та Євфросинії. Упокоїлись ці іноки в один, одначе, день та поховані були 1228 року від Різдва Христового в одному, згідно їх же заповіту, гробі.