Свята великомучениця Марина звеличена Церквою через те, що неухильно належала лише Христу Богові і ніщо невзмозі було відлучити її від Господа. Свята була родом із Антиохії Писидійської, а постраждала в часи гонінь римського імператора Діоклетіана. Марина втратила матір ще немовлям і батько найняв для неї годувальницю. Ця годувальниця й розповіла Марині про Христа. Батько Марини був язичницьким жерцем і через те глибоко зненавидів Марину, дізнавшись що та - християнка. Коли під час гонінь Марину привели до начальника Олимбрія, рідний батько ніяк не заступивсь за дочку, зате Олимбрій, вражений красою п'ятнадцятирічної діви, пропонував їй одруження. Після звісної відмови над великомученицею почали звершувати надзвичайно жахливі тортури, так, що, навіть правитель відвертав своє обличчя від видовища такого, народ же ж, зворушений до самих основ єства, йшов до страти, називаючись християнами. Церковна історія передає, що, натхнені подвигом Марини, близько 15-ти тисяч люду віддало себе у тій провінції  на добровільні муки й смерть. Великомученицю Марину стяли мечем і, коли лезо було занесене над головою її, Господь із небес, що відкрилися, узяв душу її чисту в небесні оселі Свої.