Рідні брати Флор і Лавр були ілірійцями, тобто жили на Адріатиці. Брати були каменярами і одного разу їх найняли у якесь балканське місто зводити храм. Зводячи храм, ілірійці, до того ж, проповідували і словом, і ділом Христа Бога. Якось, під час роботи, осколок кам'яний потрапив в око хлопчині - синові жерця майбутнього храму, але брати помолилися Христу Богові, закликали хлопця повірити в Господа і Господь зцілив йому хворе око. Через цю подію й сам жрець язичницький увірував і охрестився, а храм вирішили освятити як християнський, бо ж і громада, завдяки слову й ділу Флора й Лавра налічувала вже три сотні вірних. Однак управитель провінції, дізнавшись про це, вигнав християн із храму, а мучеників братів відправив у рідне місто, де їх було укинуто у висохлий колодязь та засипано землею.