Святий благовірний князь Костянтин був сином Великого Київського князя Святослава Ярославовича. Князь був свідомий християнської цивілізаційної місії Києва, прореченої іще Апостолом Андрієм Первозванним. Тому князь Костянтин з упевненістю попрямував до Мурома, покладаючи в усьому надію лише на Бога. Муром знаходився в чужинецькому угро-фінському краї та перебував у дикому та непоступливому місцевому язичництві. Костянтин прибув до Мурома із військовою дружиною та вислав наперед, як знак доброзичливості, сина свого Михайла. Не володіючи своїм ненависним норовом, муромляни убили молодого князя, однак, коли Костянтин підійшов до самого міста, щоб узяти його, здалися, впавши в звичний свій понурий стан. Князь Костянтин не мстив за сина, а зайнявся будівництвом храмів та господарюванням у місті. Іще не раз стрічався князь з оскаженілим норовом муроми, та, зрештою, християнізація ширилася, а язичницький норов лагіднішав. Помер князь 1205 року та покладений у Благовіщенському соборі біля синів своїх - Михайла та Феодора. Мощі усіх трьох стали нетлінними.