Священномученик Євсевій був єпископом Самосати, що в Антіохії. Життя його минало у часи боротьби аріан супроти християн православного віровизнання, тому Євсевія то скидали у Самосатах із єпископської кафедри аріани, то садовили на неї православні. Сам же Євсевій завжди був слухняний усякій владі, але істинної щодо Христа Бога віри не відступав за жодних обставин. Одного разу якась аріанка кинула на Євсевію на голову із даху будинку глиняного горщика і Євсевій помер, попередньо простивши винуватицю кончини своєї та благаючи про її помилування.

    Святий мученик Зенон був спочатку багатим філадельфійцем (місто в Аравії), але бажання бути всеціло лише із Христом, лише там де Христос, подвигло його на те, щоб роздати усе майно своє. Так Зенон і вчинив, роздавши все та відпустивши на волю рабів, що в нього були. Із Зеноном добровільно залишився лише слуга його Зина і, разом вони провадили благочестиве життя християнське. Було це у 4-му столітті і, коли імператор Максиміан розпочав гоніння на християн, то Зенон разом зі слугою своїм пішли назустріч своїй долі. Прибувши до царя, Зенон узявсь викривати марнотність та непотрібність поклоніння ідолам. У відповідь цар наказав усіляко катувати святих - іх повісили на стовпі та стісували із них тіло їхнє, роз'ятрюючи обрізані частини оцетом та сіллю, попалили їм боки та груди та вкинули в котел з киплячою оливою. Святії мученики переносили все з незвичайним терпінням, а тому їх стяли мечем.