Князь Андрій був по батькові онуком Великого Князя Київського Володимира Мономаха та половецького Хана Аепи Осеневича - по матері. Князь Андрій разом із батьком своїм Юрієм Долгоруким змагалися за Київ, здобули його та втратили знову на користь князя Ізяслава Мстиславича. Внаслідок таких невдач князь звернув серце своє на північні володіння Руси, і там бажав утвердитися, бо ж ненависним став йому Київ.  Таке утвердження, очевидно, сприяло християнізації та русинізації цілих масивів фіно-угорських племен і, ось, розоривши 1169 року від Різдва Христового Київ, князь Андрій забрав зі столиці Вишгородську ікону Божої Матері, написану святим Апостолом і Євангелистом Лукою та попрямував до Суздальської землі. Дорогою явилася князю Богородиця і промовила: " - Не бажаю, що б ти ніс образ Мій до Ростова, а встанови його у Владимирі, збудувавши церкву для цього і заснувавши обитель". Князь так і учинив, до того ж, покликавши іконописців, розповів своє видіння та наказав ікону написати, яку й назвав Боголюбивою, а місце явлення Богородиці назвав Боголюбовом, за що і самого його Боголюбським прозвали.