Преподобний Іов народився у 1551 році у селі Угорники біля міста Коломиї на Покутті в Галичині. Батьки Іван та Агата дали йому ім'я при Хрещенні - Іван. У 10 років Іванко утік від батьків до Угорницької обителі. У 12 років Івана постригли у ченці з новим іменем Іов. Преподобний Іов після прийняття іноцтва настільки був чистим і бездоганним, що агіограф Досифей у написаному ним житії преподобного, уподібнює його ангелу. У 30-літньому віці, Іов прийняв священичий сан. Великий оборонець православ'я Костянтин Острозький виблагав Іова на Волинь до Дубенського Хресто-Воздвиженського монастиря, де Іова відразу настановили ігуменом. Преподобний знав, що найперше для народної просвіти, як того бажав і князь, має бути церковна просвіта в дусі чистої віри, а тому культивував переписування та поширювання книг духовно-релігійного змісту. Навколо Іова зібралося ціле братство, яке вивчало та перекладало із грецької та інших мов потрібні книги. Між іншими до нас дійшла у списку "Пчоли Почаєвской" і "КНИГА БЛАЖЕННОГО ІОВА ПОЧАЄВСКОГО, ВЛАСНОЮ РУКОЮ ЄГО НАПИСАННАЯ", що містила в собі до 80 повчань, бесід і проповідей його. Брав участь у виданні "Острозької Біблії". Преподобний Іов відновив у Дубенському монастирі дух і виконання давнього Студійського Уставу. Слава про ігумена Іова почала сильно зростати, до того ж князь усюди почав запроваджувати в монастирях гуртожитний чин свт. Василія Великого, а тому преподобний вирішив усамітнитись на Почаївській горі.

    Як і колись, незбагненно, із батьківського дому, так і 1604 року, Іов утік із Дубенського монастиря простим ченцем до монастиря Почаївської гори. Усамітнено прожити, однак, Іову не вдалося, а усе життя довголітнє його було, навпаки, сповнене різноманітних турбот релігійного, господарського та просвітницького характеру.

    28 жовтня 1651 року ігумен Іоан Желізо мирно відійшов до Господа після звершення Божественної Літургії. Мощі його нетлінні було віднайдено митрополитом Діонисієм (Балабаном). 28 серпня 1659 року

гріб відкопали і відкрили, - а тіло не піддалось тлінню ! З гробу походили приємні пахощі, - їх на словах неможливо було передати й вони відразу почулися скрізь... .  Багато недужих одержали зцілення того ж таки дня, - славний-бо Господь у Святих Своїх. Нетлінні мощі святого Іова перенесли із саду до Собору, і поставили їх у притворі. Чутки про чуда, що відбулися, пішли по всій Україні. Митрополит після особливої відправи причислення до святих, оголосив святкування памяті преподобного 28 жовтня у день спокійного упокоєння святого.