Боже каміння
17,08,2014
Раннє Євангеліє 10-е ( Ін, ХХІ, 1 – 14),
Євангеліє від Матфея ( ХVІІ, 14 – 23)
Слава Ісусу Христу, дорогі браття й сестри!
"О роде невірний
і розбещений!
Доки буду з вами,
доки терпітиму вас?"
Ось, Господь вказав нам, що бісівський рід виганяється тільки постом і молитвою. Чому власних бісів своїх ми можемо втихомирити лише постом і молитвою? А тому, що вигнати їх вірою своєю, ми невзмозі, адже в нас немає віри, і ми не маємо сили вірувати хоча б трохи - хоча б із гірчичне зерно.
Усе наше земне життя побудоване на вірі у природні закономірності та природній хід речей. Господь же вказує нам, що Він у Собі містить дорогу до Самого Бога Сотворителя і Розпорядителя, а тому, кожен, хто піде Христом, той матиме владу над землею ... . Той спосіб життя, коли людина рухається всередині Христа є зовсім чужий для світу, а тому Господь і вказав Апостолам, що Він буде виданий людям і уб'ють Його .... .
Чи можемо ми жити цілковито у Христі? На таке спроможні лише одиниці! Тоді, як же нам порятуватися від людей світу цього і, все ж, залишитися із Христом? Відповідь ми почули - лише постом і молитвою. Піст і молитва є нам під силу. Справжній піст і справжня молитва здатні нас порятувати від влади бісів у житті щоденнім нашім. Сварки, невдоволення, страхи, ворожнеча, жагучі пристрасті та підступ - усе це та багато подібного до цього - присутнє в нашому житті. Може хто і далекий від згаданих непорядностей, то нехай такий перевірить, чи не підвладний він важкому недугові неприступної гордості, або марнославства. Варто кожному із нас, все ж позбутися негідних людини звичок та призвичаєностей, бо зберігати їх в собі, з часом стає небезпечним. Справжні піст і молитва важкі, але носіння у собі згаданих звичок та їх наслідки - іще важчі.
Якщо ми не можемо позбуватися злих лукавих духів зусиллями віри своєї, тобто, не здатні їм наказувати з такою вірою, щоб вони нас полишали, то, принаймні, не дозволимо їм нас використовувати, а, значить, будемо постити і молитися. Коли християнин справді молиться, то бісам, що в ньому перебувають, стає дуже нудно та нецікаво: коли ж християнин, ще й постить, то біси в ньому сидять сумні та нерухомі.
Отже, не дивуймося, що не можемо молитися, бо це наші біси цього не бажають. Будь, що, що нас не допускає до ранішньої і вечірньої молитви, скеровано ними; також, усі причини не піти на службу церковну, зкореговані ними ж. Часто, коли ми стаємо до молитви, то маємо вигляд лихого каторжанина, а, коли чогось не з']мо, то маємо такий вигляд, наче нас обмануло півміста. Із таким постом і молитвою, давайте прощатися на перших же хвилинах описаного.
Приступімо ж, браття й сестри, до справжнього посту і молитви в глибокому і непідробному смиренні. У щирому визнанні власної гріховності, лише перед Самим і єдиним, кому визнаємо це - перед серцезнавцем Богом. Щоб ми ніколи не обманювали Бога, адже Він усеодно все бачить і все знає. Долаймо свою гріховну істоту у повсякчасному і щирому діалозі із Богом. Лише у такому разі і наше життя заспокоїться, і ми не будемо кидатись то "у вогонь", а то і "в воду".
Амінь.
