Євангеліє від Матфея (21, 33-42)   

            Слава Ісусу Христу!

       Дорогі у Христі браття й сестри!

  Нинішнього дня Недільного сполучено  в підготовчих до цієї Літургії богослуженнях та на самій Літургії три згадки: Воскресіння Христового, післясвяття Різдва Пресвятої Богородиці та про Святих Богоотців Іоакима й Анну – батьків Пречистої. Однак, уже прокимни, алилуарій та читання Святого Письма стосуються того, що ця Неділя є швидше Неділею перед Воздвиженням, аніж післясвяттям Різдва Пресвятої Богородиці. Крім того у нашому цьогорічному календарі не залишено поза увагою і читання Апостола та Євангелія рядової 13-ї Неділі після П’ятдесятниці.

   Євангельський уривок Неділі 13-ї після П’ятдесятниці передає нам Христову притчу, що її Він виголосив у Храмі перед народом та фарисеями й книжниками іудейськими.

   Ісус Христос у притчі цій про злочинних виноградарів нагадав найрелігійнішим особам в Ізраїлі, що їхні попередники, посланих Отцем у Сині Духом Своїм пророків - одних побили, як цар Седекія пророка Михея; інших убили, як пророка Захарію поміж Храмом та Жертовником; ще інших каменували, як Захарію – сина першосвященника Іодая. Ісус розповідає фарисеям про ці випадки не як людина, що дізналася про це через перекази, а як Той, Хто був із тими пророками тоді, коли з ними все вищеозначене чинили. Коли Господь у притчі цій промовляв про побитих та убитих слуг отих, то ті, що слухали Його, відчували себе спійманими на місці злочину, хоч і проминуло багато років уже, - та й і не вони, а шановані ними батьки та попередники їхні убивали згаданих пророків.  Тримаючи фарисеїв у такій напрузі, Господь не завершив, але продовжив свою мову, вказуючи фарисеям, що із таким духом, яким вони живуть, вони уб’ють і Сина Божого!

   Дорогі браття й сестри, невже хтось гадає, що нині немає таких людей як оті давні іудеї? Запевняю вас, що ми убиваємо Христа, кожного разу, коли боремося із ближніми нашими за блага земні чи за марну славу земну. Фарисеї, замість того, щоб дбати про ввірений їм народ, дбали про себе, а щоб це продовжувалося, то убили Божого Сина. Тому кожен, хто сьогдні нищить ближнього свого чи ближніх своїх заради власного добробуту, - той убиває всередині себе Божого сина, тобто перестає бути дитиною Божою, позбавляє себе синівства Божого, що його отримав було в Хрещенні у Сині Божім.

   Ось який безпосередній стосунок має далека Христова притча до нашого сучасного життя. ТО чи насмілимося уподібнюватися отим безумним виноградарям, які зважилися на немислимі злочинні вчинки, ще й надіючись на якийсь успіх у своїм такім житті. Не вірили ті виноградарі, що Господар виноградника їх покарає. Засліплені убивствами, неначе успіхом якимсь, вони були вже ладні і господаря убити … .

Та Бог карає таких злою смертю, - вони гинуть несподівано для себе і для всіх!

     Довіряймо, отже, словам Господнім, бо лише вони у Всесвіті мають силу, і лише вони звершуються посеред людей.

                                                                                     Амінь.