Боже каміння
Євангеліє від Луки (18, 10-14)
Слава Ісусу Христу, дорогі браття й сестри!
Сьогодні Неділя про митаря і фарисея. Хто такі фарисеї? Фарисеї, тобто «відділені» - це релігійно-політична еліта тогочасного юдейського суспільства. Тому кожен окремий фарисей уособлював у собі поєднання двох стихій – релігійної та владної, - був праведником, маючи владу й багатство. Фарисейська праведність грунтувалася на дотриманні дуже численних приписів усного передання, сформованого у післявавилонський період еврейської історії. Дотримання дрібниць і нехтування головним у богошануванні було характерною ознакою фарисейства. Фарисеї вірили у богопоходження багатства. Митарі були чимсь цілком протилежним щодо фарисеїв, бо вони служили римським загарбникам, бо їхні статки були нажиті ганебним чином і, вони не мали часу на виконання численних приписів передання.
Фарисей, про якого ми почули із притчі Христової мав тверде та самолюбне серце, зневагу до гірших від себе, постійно помножував свою фарисейську праведність та здобутки й був переконаний в тому, що цим він стає все більш угодним Богові. Митар же нічим подібним не міг похвалитися перед Богом і лише благав про милість Божу до себе, визнавав гріхи свої перед Богом та прохав про прощення численних своїх прогріхів.
Як бачимо, браття і сестри, Господь більше виправдав митаря, - на противагу фарисеєві.
Як же багато подібного спостерігаємо ми із вами у сучасному нашому житті. Фарисейство і митарство ми зустрічаємо не лише у церковному житті, але дуже багато є цього і в житті мирському. Потрібно сказати, що фарисейство грунтується посеред нас на тому, що, зазвичай, люди дуже болісно реагують на дріб’язкові зауваження один одного. Влучне та їдке слівце часто отруює багато чого у житті ближнього. Так відбувається тому, що усі ми прагнемо до якнайбільшої упорядкованості нашого життя і для того, щоб такої високої облаштованості досягнути ми витрачаємо багато сил. Тут і починаються сприятливі для диявола умови, бо людина, не отримуючи визнання власних старань та, бажаючи вказати на свої здобутки, починає кепкувати над тим, хто, на її погляд, впорався гірше. Також і ті, що справді виглядають в справах життєвих гірше, не можуть спокійно знести зауважень. З огляду на такі обставини про любов поміж людьми годі й мовити!
Браття й сестри, як же нам у нашому житті уникнути біди такої? Погляньмо на митаря, бо його Господь виправдав більше, ніж фарисея – митар цей визнавав, що не впорався зі справами в житті своєму, бо витрачав час, також, і на учинення гріхів. Якби митар не чинив гріхів – не засиджувався б з друзями при вині, не дививсь на жінок, не був упертюхом у справах, не знесилював себе гнівом та не був поборений лінощами, то не став би предметом зневаги перед фарисеєм. Митар визнає свою гріховність і це є вгодне Богові, і Бог виправдовує його за це, і допоможе такому виборсатись із важких життєвих труднощів. Така людина вже в майбутньому не стане фарисеєм! Набагато гірша доля у фарисея, бо хто відверне увагу його від духовних помилок його – від гордости, пихатості, зарозумілості, самолюбства, самозакоханості, нелюбовності, - ніхто й ніколи на цьому світі, бо від таких він вдало утікає все своє життя!
Отже, підперезавшись усіляким бдінням у житті, чинімо все, що необхідне для богопристойного нашого життя на цій землі, щоб ніхто не зміг нам, ані дорікнути, ані зневажити нас за нашу інертність та бездіяльність. Покаймося перед Богом за гріхи наші та живімо, трудячись бадьоро на славу Божу.
Амінь.
