Слава Ісусу Христу!

                                         Дорогі во Христі, браття й сестри!

                Нині Неділя Всіх Святих Христової Церкви Вселенської і Православної. Чому важливо, щоб Церква була православною? Тому, що муки поза православним сповідання не є спорідненими з муками Христовими і не ведуть до Царства Божого. Православне віровчення кличе знати Єдиного Істинного Бога-Отця, Котрий зіслав був Духа Свого Святого на вибраного Сина Свого однородного Ісуса Христа. Споріднені ж із Христом Тим Самим Духом Святим, добровільні мученики, що не відступилися від Світла Христового, перетерпіли безбожні обставини, гоніння, тортури від рук засліплених світоправителів пітьми цьогосвітньої та, тим самим розширили для нас межі Вселенської Церкви.

    Очевидним для всіх є, браття й сестри те, що святих не перелічити, адже святими є не лише ті, що їх офіційно канонізовано Церквою, а, також і ті всі, що згідно норм християнської моралі, жили непримітним чином серед, наприклад, людей, що люблять славу та шанування. Або, ті, котрих не було помітно серед велемовних хвальків – оскільки стримували язика свого від словесної облуди, то й сподобилися у Господа Царства Його – святими були бо. Таких світ не любить, але вони, мабуть, мали сказану Господом мудрість змії й простоту голубинну, – важка ця дорога, - лише з Господом є вона
можливою .

    Серед визнаних офіційно, знаходяться такі, котрим не було можливо прожити зі своєю християнською праведністю непомітно і, тому вони стали видними, терплячи невдоволення людей розбещених і грішних, серед яких і жили. Якою б діяльністю вони не займалися в світі – все чинили так, щоб Господу Богу було те угодним – чи у війську, чи в священнім сані, чи на землі, чи в суспільнім управлінні, чи в торгівлі, чи в ремеслах – всюди корились Христові.

    Яким же чином можемо ми, браття й сестри, долучитися до подвигу святих, навіщо нам про них звіщає нинішній Недільний день? Дуже все просто, бо душа кожного із нас є мученицею-подвижницею, а тіло кожного із нас часто є мучителем та тираном. Ми щодня можемо християнізувати власну істоту, борячись із лінивством та інертністю, байдужістю та втомою. Однак, визнаймо, що вистачає нас для такої боротьби ненадовго. А чому? А тому, що нам себе стає шкода і ми бачимо, що зусилля наші марні. Хто і коли поверне нам за наші зусилля?

    Браття й сестри! Можливо, що ніхто і ніколи нам нічого не поверне за наші зусилля, але скажу іншу правду – тільки так і здобувається Царство Боже, а в житті, неначе в меншій моделі – мирський може бути здобутий успіх, котрий є образом небесного осягнення. Апостол говорить що, якщо ми не здатні досягнути благої мети в земному житті, то хто ж доручить, або як ми здатні будемо досягнути мети небесної?

    Тому то виконуймо нашу працю на землі для того хоча б, щоб і небесне нам стало досяжним.

                                                                                                                                                                                                                     Амінь.