Христос воскрес!
       Дорогі во Христі, браття й сестри!
    Йосиф Аримафейський та Никодим, обгорнувши окровавлене, але пречисте тіло Господа, Бога і Спаса нашого Ісуса Христа плащаницею, поклали у гробі новім, обгорнувши до того ж, за звичаєм юдейським пахощами. Жінки ж, котрі прийшли слід за Господом до Єрусалима, стояли навпроти гробу та спостерігали, щоб знати, куди прийти їм на третій день із миром пахучим, щоб миром наситити тіло обгорнуте.
     Хто б сповістив Апостолам про досвітній той час, коли Христос воскрес?! Апостоли сиділи замкнені в світлиці якійсь та, не виходили й на вулицю, бо боялися юдеїв. Що ж то за річ така - "страх іудейський"? Правовірні іудеї, бачте, безбоязно ходять вулицями міста та провадять справи свої, а послідовники Істини сидять закриті й виходити не мислять. Як же це на світі є, що одні люди ходять вільно вулицями й почуваються добре, а інші, теж люди, сидять, закрилися, й нездатні зважитись на вихід! Наповнені пітьмою люди ходять в світлі, - ті ж, котрі люблять світло, сидять у темряві.
     Апостолам Господь неодноразово говорив про Воскресіння Своє із мертвих, але всі слова ці були забуті ними, бо сподівалися, що Господь буде невразливим ні щодо тортур, ні щодо розп'яття, а стане переможним Царем Ізраїля; гадали, що буде Господь. як і казав, хоч і убитий юдеями, та воскресне відразу, - і переможе, і урядуватиме в Єрусалимі вічно. Жінки ж мироносиці не мали, - не жили такими уявленнями про Христове Царство, бо, знаходячись поряд зі Спасителем, вони вже відчували себе в Божому Царстві. Тепер же Господь лежить мертвий у гробі і жони-мироносиці плачуть, але не нарікають, як нарікали тії, що йшли до Еммауса й говорили "... а ми сподівались, що Він є Той, Котрий має визволити Ізраїля"(Лк.24,21).
     Натомість, Господь приготував нам більше визволення, аніж визволення Ізраїля від залізних оков Риму - приготував визволення Людини від гріха та самої смерті.
                                                                                          Амінь.