Боже каміння
4,05,2014
Євангеліє від Марка (15, 43-16, 8)
Христос воскрес!
Святії Жони, що не переймалися такою великою кількістю релігійних питань, як Апостоли, просто йшли у житті своєму відданому й тихомирному за Господом своїм. Ми ж у своєму житті незрідка постаємо перед такими життєвими питаннями, що ризикуємо або зневіритись, або перетворитися на фарисеїв. Нічого подібного ніколи не станеться, якщо ми прямуватимемо за Господом подібно до жінок-мироносиць, бо їхня налаштованість на служіння є дуже цінною нам для наслідування, щоб ми спроможними були встояти щоденно у Христі - надії нашій. Попри всі, отже, обставини життя свого, прямую за Господом Христом і знаю, що дорога ця вірна, - дарма, що дорогою такою і легковажать, і піддають насмішкам, і лають усіляко.
Нагородою за таку відданість Христу Богові для цих жінок було те, що вони першими уздріли Господа очима своїми. Цього було досить - тепер вони знали, що їхній Господь живий, а отже й життя є знову сповнене сенсу. Чи не варто й нам не забувати, що Господь - живий і знаходиться завжди поряд?
Як ми маємо догодити Богові? Вірною відповіддю є те, що ми маємо усі свої сили, розум, душу і знання присвятити Гоподеві, вживаючи усе це на благо ближніх своїх. Коли ж говорити про речі щоденні у нашому турботливому житті, то давайте турботу свою, працю свою і, зрештою, любов свою даруватимемо ближньому своєму, щоб і він, подібно до Христа, воскрес для нас в очах наших.
Амінь.
