Боже каміння
23.02.2014
Євангеліє від Матфея (25, 31-46)
Слава Ісусу Христу, дорогі браття і сестри!
Сьогодні Неділя згадки про Страшний Суд і ми маємо пригадати собі, що за кожен вчинок свого свідомого життя ми є відповідальні. Хочу відразу сказати, що на останньому Суді про нас Ангели судитимуть, бо вони свідки усього, що ми у житті своєму чинимо. До того ж, не буде цікавити Суддю нічого із обставин земних та матеріальних, а лише те, що ми діяли із душею своєю, своєю совістю та тим Духом, що є всередині нас від Бога.
Поперше, якщо ми наповнюємо душу свою зневагою до інших та холодно їх зневажаємо; якщо вважаємо за розумне корисливо обманювати чистих серцем, та холодно й цинічно вводити їх в оману; якщо ми називаємо такий обман розумною передбачливістю в ім’я якогось абстрактного блага, - то ми вороги Божі. Коли ж ми не бажаємо такими ворогами Божими бути, то повинні пригадати собі, що такими хижими в думках зробили нас пристрасті наші гріховні – надмірні розваги, незбутні фантазії, що нас приводили в роздратування в разі їх незадоволення; лють до всього праведного і святого; надмірна жага до збагачення, яка можлива лише тоді, коли серце стає байдужим та нечутливим до всього людяного і побожного та бажає живитися працею й стражданням багатьох. Нам необхідно із великою відразою відкинути усе це як страшне диявольське надбання, яке веде нас неодмінно в пекло, до євангельських козлів.
Розпалену, розбещену та розпашілу пристрастями нашу істоту повинні ми зусиллям волі своєї твердо та безкомпромісно втихомирити і викоренити безжально, як бур’ян з городу. Піст у цьому ділі – інструмент, а молитва – це сила наша у викоріненні гріхів великих чи малих, розгалужених, чи непомітних.
Коли ж ми, браття й сестри, погоджуємося зі злом, із приниженістю, стаємо рабами та послідовниками грішників та гордивців, то ми не можемо належати Христові, бо належимо своїм панам і мріємо грішити так, як і вони грішать. Дух кожної людини, навіть такої, що виконує найчорнішу роботу в житті своєму, обслуговує сильних світу цього, служить сильнішим, не має бути відданий комусь із людей, а надто явним грішникам, дух навіть найбільш приниженої людини має належати лише Богові Єдиному. Не можна служити грішникам у їхніх гріхах, хоч би вони лукаво й закликали послужити їм, нібито заради Бога.
Для того, щоб не дійти в житті своєму до розбещености, коли Бог подає чи не подає достаток, ми маємо стримувати себе щороку Постом Великим, адже так учиняв, тобто сорок днів постив, і Сам Ісус Христос – наш із вами Господь і Бог усього, що існує. Ось чому нині ми припиняємо споживання м’яса, - щоб у самому корені убити егоїзм і турботу про себе. Не бійтеся безжально нищити коріння всіх тілесних пристрастей, бо вони регулярно проростають знову. Постячи, молімося невпинно, щоб не впасти у гордощі від того, що звершуємо постовий тілесний подвиг, бо висока про себе думка, уявлення про власну винятковість і все, що до цього подібне є гірше від гріхів тілесних. Фальшиву святість викорінити найважче, бо фальшиві святенники Самого Христа розп'яли, аби лише мила їхньому серцеві святість їхня не була нічим порушена! Усякий, отже, чванько є Божим розпинателем, є боговбивцею.
Амінь.
