Боже каміння
27,04,2014
Євангеліє від Іоана (20, 26-31)
Христос воскрес!
Дорогі браття й сестри!
Господь і Бог наш Ісус Христос воскрес із мертвих. Однак Апостоли ніяк не йняли цьому віри. Навіть Петро та Іоан, котрі на поклик Магдалини вранці першого після суботи дня бігали до Гробу Господнього, - навіть вони були у мовчанні. Бачили вони у Гробі відкритому, що нерозмотаними лежать поховальні пелени, а Господній Ангел промовив до них, що Христос дійсно воскрес, - та однаково не спромагалися вони випрямити думки свої та зрозуміти усе, що сталося із ними, із Господом їхнім та зі світом усім, що в ньому зостались вони, наче сироти – беззахисними.
Щодень перебували Господні Ученики у пригніченому стані. Але, нині до них у горницю, що була замкнутою із середини, з’явився Сам Господь, розвіявши появою Своєю ввесь морок їхньої зневіри й відчаю! Це привид, ми невіримо своїм очам … . Миті тієї Учні Христові зійшлися на думці, що привида вони спозирають, як раніше гадали щодо декого із мироносиць. «Привид кісток і плоті немає …», «чи маєте що їсти?» Такі докази тілесної присутності Христа сповнили апостолів неймовірних радощів!
Попри все, коли Господь пішов, то спогад був таким неймовірним, що знову не йнялося віри, адже звичний земний будень незмінно констатує, що ніч зміняє день, а у житті живим є лише те, що є іще живим, а те, що вже втратило життя, - те проминулося, неначе й не було його … . Одне лише чудувало й захоплювало Апостолів – вони бачили як він їв, і як лежав на столі кусень хліба, і залишки з’їдженої риби, і голос і Він Сам, - вони Його бачили, як нині самих себе, і один одного. Та усі їхні емоційні розповіді Фомі Близнюкові розбивалися в його незрушний погляд. Щось довести цій людині було неможливо.
Так проминув нескінченний як життя колишнє, тиждень і, - раптом Господь знову із ними крізь замкнені двері! " - Фомо, підійди-но сюди ...". Коли Фома вклав, по слову Господньому, пальця свого до ран Христових, то промовив: " - Господь мій, і Бог мій ...".
Цей випадок із Апостолом Фомою стався для того, щоб ми увірували, "що Ісус є Христос, Син Божий, і, віруючи, мали життя в ім’я Його" (Ів. 20, 31).
Амінь.
