Слава Ісусу Христу!

        Дорогі во Христі браття й сестри!

Сьогодні Неділя митаря і фарисея. Як нам співвіднести притчу Господа нашого Ісуса Христа із нашим нинішнім життям?  Дуже важко було б провести точні паралелі поміж становим поділом давнього юдейського суспільства та стратифікацією нашого суспільства. Однак, якщо провести певні психологічні паралелі, то фарисей для нас неначе уособлює певний образ людини успішної, яка звершує свої справи в законному полі та має бездоганну репутацію, митар же постає перед нами, наче якийсь тіньовик із сумнівними доходами та повсякчасними хвилюваннями. Уявімо, браття й сестри, що за збігом обставин, обидвоє потрапили під якусь перевірку на дорозі – перед успішною людиною, ледь поглянувши документи, чемно вибачаються, і він продовжує свій шлях, навіть не змінувши виразу обличчя; у нелегала ж проблеми, - і документи не в порядку, і нерви здають, - він терпить невдачу, позбуваючись, або транспортного засобу, або майже усіх тих грошей, що мав із собою.

       Бог у Старому Завіті, дорогі браття й сестри, таки схожий на контрольно-ревізійний орган – якщо виконуєш приписи законодавства, то отримуєш повагу від суспільства, якщо ж не виконуєш законів та приписів Мойсея, то ти зневажений від усіх у своєму народі!

       Але нині той самий Бог, що Його євреї мають за наглядача, зійшов до нас, до митаря і фарисея, та промовляє неймовірні речі. Господь говорить, що Йому вгодний той, котрий усвідомлює свою недосконалість перед Ним, своїм Творцем. Той із нас, котрий через власні невдачі усвідомлює свою недосконалість, є до Бога ближчим, аніж той, котрий переконаний у своїй власній перед Богом досконалості. Але, митар до Бога є ближчим лиш трохи, бо має неуспіх в земному житті. Фарисей же знаходиться далі від Бога лише тому, що світ земний призначений до знищення, а фарисей у ньому оселивсь усією своєю душею і тілом й не зможе відв’язатись від світу тоді, коли Господь Бог відділить людей від земного усього.

       Зрозуміймо, браття й сестри, що світ є тимчасовим, а Бог Сотворитель є вічним, а найголовніше – Він з нами.

Нині, згадавши, завдяки притчі про митаря і фарисея, що світ є хисткий, і, правда його невелика; побачивши марність старань фарисея та важкість долі митаря, відвернімо очі свої від одного та іншого, - не будьмо схожими на фарисея, котрий усіма силами служив Закону Божому, а над Божим творінням насміхався, бо служив, насправді, не Богові, а собі, бо задоволення від його побожності отримував він сам, а не Бог; не будьмо схожими й на митаря, котрий сподобавсь Богові лише тому, що був приниженим від фарисея, але, якби не був приниженим життям, то був би не кращим за фарисея. Принижений митар лише тому ближчий до Бога, що йому легше відмовитись від світу цього через різноманітні проблеми й невдачі. Православний  же християнин повинен знати і любити Бога незалежно від того, у якому становищі знаходиться, знаючи, - що вигляд світу цього минає й проходить, а єдиним вірним пристановищем для людськоїї душі є лише Бог, бо Бог – джерело усіляких благ і в цьому житті, і в майбутньому. Тому отримуймо блага в житті з руки Божої, нікого не кривдячи й не засмучуючи. Ніщо нехай не заступить нам Бога живого – Повелителя всіх сил небесних і земних, - щоб ми могли у мирі й спокої душі і тіла проживати на земній поверхні, скільки Бог нам років подасть.

                                                                                                                                                                                                       Амінь.