03,11,2013

                  Євангеліє від Луки (16, 19-31)

                      Слава Ісусу Христу!

             Дорогі у Христі браття й сестри! 

    У притчі Господа нашого Ісуса Христа ми почули про справедливу відплату людині за спосіб життя її. Бо хто безневинно страждає на світі цьому та, ще й смиренно зносить свою долю, той по завершенні свого життя потрапляє у місця радісні та спокійні, де душа такої людини перебуває у вічній насолоді. Хто ж бо розкошує на світі цьому так, неначе і не сталося було вигнання праотця Адама із Єдему на працю важку, той по справедливості Божественній потрапляє у безкінечні й вічні страждання після смерті своєї.

    Звісно, що не всі люди поділяються лише на таких крайніх багатіїв-щоднярозкошувальників та таких-от бідних та нещасних лазарів, що їм пси зализують струпи їхні. Основна маса вірних святої православної Церкви живе ані так, ані інак , а живе, де у чому з Богом, а, де у чому і без Бога, тобто із дияволом та бісами його. Це відбувається, браття й сестри тому, що ми маємо не один рік у нашому житті, щоб розпорядитися часом для прилучення свого до Христа Бога, а відлучення від оманливого диявола. Якщо ми витратимо роки життя свого для того, щоб дійсно і нелукаво пізнати для себе самих, якою дорогою нам було б, чи випадає, щоб краще йти-попрямувати, та, бодай і під кінець життя свого станемо на праві Божі стезі, то зможемо втішатися, що недаремно благодатію Господньою прожили многії роки, відпущені нам Ним же. Одне бо діло, дорогі в Христі, говорити і погоджуватися із притчею цією та кивати ствердно головами своїми, а інша справа ,то це визнати себе винним перед Богом-Отцем, побачити свій гріх, забажати пізнати, щО він є насправді й припинити любити його понад багато що. Так от - той, хто справді спинився у зрості наживи, котра відриває людину від спасительних реалій життя цього, той з Богом починає жити та насолоджуватись чи не кожним днем свого життя. Така людина вже розглядає тіло своє, як засіб до виконання волі Божої та Його святого Промислу стосовно усіх нас - членів Церкви Його. Людина бажає відтепер любити ближнього свого і лише тоді почувається комфортно, коли знає, що не образила нікого зі своїх ближніх. Однак вчиняти так є чимсь важким, бо так світ облаштовано, що сатані Бог дав іще час на землі діяти та спокушати й страхати вірних Богові людей. З огляду на це ми повинні пам'ятати і не забувати, що Господь наш Ісус Христос іще в часи, коли жив поміж Апостолами й Учениками Своїми, постраждав замість нас і Кров'ю Своєю розширив на землі місце нашого перебування в тілі цьому. Невідлучно притримуючисьжиття у Христі ми перенесемо будь-які незгоди життя цього, бо Господь кожної важкої хвилини все ж подасть нам духовної сили устояти в благочестивій негрішній поведінці нашій та в глибокому умиротворенні сердечному.

    Добре було б нам, браття й сестри, справді перебудуватися згідно Христа Бога та Його вчення для нас православного, щоб не потрапити до багача-невдахи у місце мучення, а щоб спочити нам на лоні Авраама, а навіть і воселях святих усіх на Небесах.

                                                                                                         Амінь.

Апостол до Тимофія 1-е (1, 15-17)