Слава Ісусу Христу!   

                                                   Дорогі у Христі!

    1-ий Вселенський Собор, браття й сестри, відбувся 325 року після Різдва Христового. Як нам усім є відомо, імператор Костянтин проголосив християнство державною релігією. Однак, диявол забажав роздерти Церкву і зруйнувати її зсередини, нічого кращого для такої мети не вигадавши, як спотворити саме вчення Апостольське про Христа Бога.

    Об'єктивною передумовою для такого нападу батька неправди було й те, що минув уже достатній час, аби дари Святого Духа, що так чудодійно напували Церкву в часи Апостольські, вже не діяли так харизматично у 3-му, 4-му століттях. Поступово розсіювався Той Дух, що Ним дмухнув Господь на Апостолів, а перед Вознесінням Своїм "відкрив їм розум до розуміння Писання"(Лк. 24,45). Іншою причиною розсіяння Духа розуміння Писання було й те, що Церква дуже розрослась, наповнила церквами, громадами Всесвіт, стала Вселенською, наповнилася колишніми язичниками, а частка протагоністів, іудеохристиян зникла зовсім. Язичницький, а вірніш елінський філософський дух з великими труднощами був переможений Церквою у її боротьбі із гностиками, - і ось тепер полум'яний проповідник з Александрії Єгипетської Арій, беручи з контексту Святого Письма окремі уривки, по-новому переосмислює усю апостольську спадщину Божого народу. Непомітно благочестя втратило б свою живильну силу - Самого Христа, та залишилося б лише благочестям людським, а згодом - однією із багатьох народних традицій. Чи можливо було, щоб Дух Святий у Церкві не сяяв? На що надіявся диявол, вкладаючи в душу Арія духа згубного вчення? Невже не достатньо було для диявола того, що Господь, воскреснувши із мертвих зв'язав його на віки та зломив силу та зброю його? Достатньо для диявола того, що Господь розчавив голову його, але в безсилій перед Богом злобі намагається він шкодити людському родові, де завжди знаходить слабкі ланки, спокусливі душі  - знаходить тих, що бажають його слухатися, гадаючи, що від себе самих є геніальними та винятковими!

    Таким був і Арій - блискучий проповідник свого часу. Арій складав велике враження на східних єпископів, що не володіли виструнченим та чітким богослів'ям, а послуговувались переважно традицією, інтуїцією та уривками зі Святого Письма. Православна сторона, хоч і перебувала в меншості та була представлена яскравими богословами, що володіли і філософською термінологією, і мученицьким досвідом. Ця меншість якраз і перемогла у диспутах, а східна більшість під враженням від цфєї премоги та боячись гніву імператора, підписала православне віровизнання Собору.

    Чи є важливим це для нас, браття й сестри? Згадаймо лишень би слова Христа із почутого нами сьогодні Євангелія: "Це ж є життя вічне, щоб знали Тебе, Єдиного Істинного Бога і Того, Кого Ти послав, Ісуса Христа."(Ів.17,3).