Боже каміння
1.06.2014
Євангеліє від Іоана (17, 1-13)
Слава Ісусу Христу!
Дорогі у Христі, браття і сестри!
Яка, здавалося б різниця у словах того чи іншого визнання однієї і тієї ж Особи - Ісуса Христа?
Нинішні розбіжності у віровизнаннях різних деномінацій носять, здебільшого, культурно-історичний та деякою мірою догматичний характер. Однак, усі християни визнають Бога у Святій Тройці та приймають охрещення в Ім'я Святої Тройці. Християнство ж перших трьох віків після Різдва Христового страждало від протистояння тих, що визнавали Бога в Тройці Святій, та тих, що не визнавали Ісуса Христа, як Сина Божого, що від Отця передвічно народжується та прийшов у світ від Отця і, що це є не щось менше, аніж присутність Духа Святого у тілесному світі. Дух Святий - це не якесь святе дихання, бо, наприклад, дмухання Христа на Апостолів у замкненій горниці є лише тілесним образом духовної дії Христової, - Дух Святий є зовсім нетілесною Істотою, Яка пронизує Собою усе, а це усе ніяк не відчуває цього пронизування. Лише Одне Тіло за усю історію існування людства, цілковито відчувало Духа Святого, - відчувало і корилося Йому - Христос Ісус із Назарету.
Якщо ми не визнаємо за Ісусом Христом Назарянином такої Вселенської унікальності, то ми, насправді ще не християни і нам не вирватись із тенет матеріального світу та притаманної йому смерті. Духа Святого знав і Йому корився лише Ісус Христос - лише одна Єдина Істота в усьому і Космосі, і хаосі. Тому Господь і промовив, що для нас, людей, життя вічне є в тому, щоб пізнати Отця і, посланого Ним Сина - Того Сина, що на землі народився від Святого Духа. Тобто, якщо ми саме Таким визнаємо Христа, то ми потрапимо в життя вічне, якщо ж ми визнаємо Христа, але не як Такого, що від Духа Святого та Пречистої Діви Марії народився у світ; якщо визнаємо, що не є Він Сином Отця Небесного, то ми тоді визнаємо лише свого христа - найбільшого епічного героя всіх часів та народів, - але такий христос не приведе нас до життя вічного.
Перший Вселенський Собор, що зібрався в Нікеї 325 року після Христового Різдва, став кульмінацією багаторічних хвилювань посеред усього люду християнського з-поміж усіх народів тодішнього світу. До необхідності скликання Собору призвело розповсюдження вчення Александрійського священика Арія про Христа, як про найвище Боже творіння, але не як про вічнородженого та Єдинородженого Сина Отця Вседержителя.
Загалом, важкість розбору таких маловловимих для звичайного християнина питань, які були обговорювані на Соборі, полягає у тому, що Христа справжнього майже неможливо у земному житті Церкви, відрізнити від Христа бажаного, прийнятного у середовищі, куди Його принесли Апостоли та Рівноапостольні проповідники. Достатньо визнавати Христа правильно, і вірний, завдяки правильному визнанню, стає причетним до Христа. Прихильники ж Арія визнавали себе християнами, однак про Христа висловлювались на свій розсуд і невірно. Це велике зло, коли людина невірно сповідує Христа, - по-суті справи не сповідує Його, а християнином себе називає.
Отже, сповідуймо, браття і сестри, Христа Бога вірно - так, як вказав Дух Святий трьомстам вісімнадцятьом Отцям 1-го Вселенського Собору в Нікеї під головуванням Рівноапостольного Костянтина Великого, імператора Риму, і ми, живучи із таким Символом Віри нашої, ніколи не втрапимо до пекельних безодень.
Амінь.
