Боже каміння
Євангеліє від Луки (14, 16-24)
Слава Ісусу Христу!
Дорогі браття й сестри!
Одного разу Господа запросили у суботу на гостину до якогось фарисейського старшини і, коли мова зайшла про Царство Боже, то Господь якраз тоді й промовив, щойно почуту нами притчу. Притчу цю Господь розповів, відгукуючись на слова одного із гостей про те, що «блаженний, хто споживатиме хліб у Царстві Божому!» І, ось, Господь розкриває перед нами широку картину всесвітньої історії Церкви Його, бо дім господаря, де все уже приготоване – і є нинішньою Церквою Христовою; і першопокликані, що відмовилися – це і є боговибраний колись єврейський народ, що злегковажив гостиною господаря; і покликані з вулиць та провулків каліки, сліпі і криві – це ті євреї, що перед Богом не ходили, Бога не бачили та кривими лукавими життєвими дорогами ходили: покликані ж з доріг та загород, що їх іще й вмовляти довелось – то це навернені погани із усіх народів! Та найбільше вражають нас Господні слова про те, що ніхто із цих усіх, що наповнили дім, не покуштує вечері Його! Тобто, ніхто із членів Христової Церкви не скуштує Вечері Господньої! І це – правда! Вечеря бо Господня на Хресті відбулася, бо замість того, щоб насолодитися бенкетним вином, Христос Кров Свою пролив – так він вина скуштував; замість же того, щоб наситити хлібом тіло Своє – він віддав Своє Тіло і Його збичували у преторії Пилатовій римські солдати та розломили на Хресті першосвященики юдейські, бажаючи віддати Його смерті на поживу та, не усвідомлюючи, що приносять у Жертву Божого Агнця!
Тепер запитаймо себе чесно: «чи може хто із нас, що наповнюють Дім Божий собою тут на землі, скуштувати такої вечері Христової, про яку ми згадали?». Хто із нас, замість того, щоб споживати – віддасть життя своє на поживу іншим? Хто із нас зробить це так, як зробив це Христос? Браття і сестри, навіть мученики, йдучи кривавими стопами Христа, не можуть по праву скуштувати вечері Господньої Христової, а лише, як і ми – з благовоління Його, бо вони – від гріха чи гріховної природи своєї прийшли спастися до Христа, а Христос добровільно прийнявши смертельні муки на себе, будучи Сином Божим, Непорочно Зачатим від Духа Святого, звершив діло нашого спасіння. Тому слова Христові про те, що вибраних мало, свідчать, що лише нечисленні мученики, та й то – з ласки Божої, можуть смиренно вечеряти з Христом Богом нашим. Ми ж, грішні та недостойні раби, наповнили собою Дім Його лише завдяки невимовній любові Його до нас, заблуканих овець, які невзмозі вчинити нічого вартого щодо Божого до нас благовоління, хоч би й принесли Йому усе, що здобули працею рук своїх та й саме життя, Ним же й подароване нам від народження кожного з нас.
Таким чином розваживши, бачимо, що фарисей, який висловився перед Ісусом про те, що блаженний той, хто їстиме хліб у Божому Царстві, не розумів, якою ціною людина може потрапити у Боже Царство – ціною Христової Жертви за гріх праотця Адама. Дивлячись на фарисея цього, не надіймося на власну праведність, не будьмо впевнені ні в чому, а лише в любові Його до нас! Тому любімо один одного, як і Христос полюбив нас – і так виконаємо Закон Христовий.
Амінь.
