Боже каміння
25,05,2014
Христос воскрес!
Дорогі у Христі, браття й сестри!
Господь і Бог наш Ісус Христос, зіткнувшись із книжниками й фарисеями при Храмовій скарбниці після третьої Пасхи проповіді Своєї, вказав їм ясно і відверто про Себе як Сина Того Отця, Якого вони Богом своїм називають. Ісус нічого не творить Сам від Себе, бо, хоч і міг би багато сказати викривального юдеям, однак промовляє лише те, чого Отець бажає, щоб іудеї почули. Лише Син знає Отця, а більш ніхто із найрелігійніших людей не спромагається ні Отця пізнати, ані Сина пошанувати. Бог втілився, але ніхто із людей цього не був здатен розгледіти. Люди і серцем, і розумом своїми не були готові прийняти такого Христа. Цей Ісус Христос промовляв найрішучіші слова, а заперечити Йому, чи довести зворотнє, ніхто із книжників не міг, про що Господь і провістив їм, - що вони й помруть у гріхах своїх. Незважаючи на те, що Господь зустрів несприйняття, Він виголошує: " - Доки Я у світі, то Я є Світло для світу!"(Ін.: 9, 5). Ці слова Божественної істини Господь супроводжує даруванням зору народженому без зору! Сам цей сліпонароджений згодом відповідає невірним юдеям, що від віку не було ніколи такого, щоб сліпонароджений зір отримав. Книжники мали зрозуміти, що Той, Хто вчинив цього сліпого зрячим, Той є Божою дією, Богом, що прийшов у плоть людську, а тому в ній уже ніщо не може бути Йому непідвладним, чи містити в собі хоч би й найменшу частку під владою диявола. Та, замість визнання, юдеї вперто запитали у колишнього сліпого: " - що Він зробив з тобою? Як відкрив твої очі?" Отже, фарисеї й книжники не зрозуміли, що для Господа легше відкрити тілесні очі тому, в кого вони ще ніколи не відкривалися, аніж відкрити духовні очі учителям Ізраїля, котрі від малку навчалися бачити Бога. Для того Христос учинив це чудо, щоб уздріли вони, що до Них зійшов їх Сотворитель!
Яким же чином можемо ми із вами нині все ж увірувати дійсно, а не по традиції у те, що Господь - Бог, і що це настільки важливо, що варто усе відкласти, аби лише найперше в усьому із Богом бути? Візьмімо ж, браття й сестри, дійсний приклад зі сліпця, й промовмо у самій глибині серця свого: " - Вірую, Господи!". Промовмо це так, щоб серце побачило Бога у Христі Ісусі - побачило і поклонилося Йому.
Амінь.
