Боже каміння
16.03.2014
Слава Ісусу Христу, дорогі браття і сестри!
Як нам порівняти оці два явища – життя безгрішне та життя в здоров’ї? Яке із них є важливішим та більш цінним для людини, а котрим із них ми можемо і знехтувати за потреби? Ці два явища, дорогі браття й сестри, ми не маємо порівнювати між собою, бо не є вони співмірними, чи рівнозначними, джерелом бо життя святого є Дух Божий, який діє на людину безпосередньо під час життя її. Джерелом же здоров’я є Той же ж Дух, Який є Творцем Усього Всесвіту й людини в ньому. Божий Дух для нас є джерелом істинного та боговгодного життя, а гріхи завжди є перепоною у цьому джерелі! Будь-який грішник не відразу отримує погіршення свого здоров’я, бо він, як образ і подоба Божа, містить у собі велетенські запаси загальнолюдської сили, закладеної Самим Творцем. Грішник, отже, схожий на дрібного паразита власної істоти, котрий довгі роки її пожирає, не дбаючи про вічне майбуття своє. До того ж, грішник усякий, надуживаючи істотою своєю, немовби перевитрачає душевний та тілесний ресурс майбутніх поколінь своїх нащадків, через що й існує так звана погана спадковість. Усе це результат безвідповідального ставлення кожної людини до власного духовного життя. Однак, навіть, маючи погану спадковість, або вчиняючи гріхи на шкоду нащадкам, людина не має впадати у відчай, бо ж коли усвідомить вона міру своєї гріховності, визнає справжній характер скоєних провин та вилучить їх зі свого життя, то чином таким людина неначе очищає всередині себе життєдайне оте русло джерела Животворчого Божого Духа, а животворчі властивості Духа Божого, Який починає мирно й спокійно нуртувати всередині істоти, гоять усілякі рани та рубці душевні, ба, навіть і тіло тоді уздоровлюється, хоча в порівнянні зі станом душі, стан тілесний не таким вже й важливим стає, як здавалось людині раніш.
У тому, що сталося у Капернаумі, Господь ясно вказує нам на пріритетність духовного становища нашого щодо стану тілесного. Виявляється, що у духовному Всесвіті усе є не таким, як у світі цьому, бо Господь вказує на те, що простити людині гріхи є більшою для людини милістю Його, аніж позбавити людину немочі й хвороби. Ми ж звикли, що для нас людей важче звершити зцілення, аніж простити гріхи. Виявляється, що це не так! Виявляється, що у світі духовному наші гріхи, хоч і не руйнують тіла, проте руйнують сам Божий задум про те, що людина має бути святою та безгрішною. Грішник, чинячи гріх, зневажає сам Божий творчий задум, та й Бога Самого тим самим теж зневажає.
Ми, з давніх давен, отримавши від Бога знання про те, що душа людська вічна, а в часи останні, дізнавшись від Ісуса Христа, що будемо ми підняті Ним із мертвих останнього дня, розуміємо, що бути ворогом Божим у вічності є чимсь значно гіршим, аніж мати немочі й хвороби у короткочасному житті цьому.
Подбаймо, отже, браття й сестри про здоров’я власної душі, забувши нині про бажання і хотіння тіла. Дні Посту Великого кличуть кожного із нас до подвигу над собою, бо хто себе переможе, того світ ні в чому вже не переможе, бо світ над людиною такою вже не має влади жодної, а лише Христос Бог – Спаситель життя нашого.
Амінь.
