Боже каміння
Євангеліє від Матфея (2, 13-23)
Христос народився,
дорогі браття і сестри!
Коли народився у Вифлеємі Юдейському Господь наш, то цар Ірод бажав знищити істинного Царя Іудейського, не розуміючи, що Царство Господнє не є таке, яким буває будь-яке царство світу цього. Навчений увісні, Йосиф разом з Яковом – сином своїм, відвели Пречисту із Немовлям до Єгипту, де сховалися в містах, густо населених євреями. Ірод Великий, не знайшовши Немовля у Вифлеємі, винищив усіх немовлят у місті й околиці. Людина, що не має віри і не живе в Бозі, обов'язково промовляє, що не потрібно було народжуватися Ісусу Христу, якщо Різдво Його викликало таку жорстоку реакцію правителя. Матері, що втратили дітей, ніколи не згодяться на прихід у світ Спасителя ціною вбивства їхніх немовлят. Слова Ангела про те, що Народжений спасе людей Своїх від гріхів їхніх, нестерпні для матерів, що втратили дітей, бо скажуть, що не гріхи, а дітей забрав Спаситель від них. Не Ірода судити були ладні жінки юдейські, а Святе сімейство. Тому, можна сказати, що не лише від Ірода, але й від постраждалих віфлеємлян втікали Йосиф, Яків, Марія й Немовля! Прийшов у світ Сам Бог, і світ Його не сприйняв, бо такою мірою у злі лежить світ, що убивство є його повсякчасною проти світла зброєю! Часто буває так, що людина такою мірою відступає від свого образу подоби Божої, що судить не убивцю, а переслідуваного. А це, якраз і свідчить про те, що усяка людина є сильно приниженою гріхом, незалежно від становища свого в суспільстві, та усім тим, що від гріха походить. Де ж гріх панує, там панує провина за гріх, а де панує провина за гріх, там і страх нездоланний панує. Страх не дає людині голови підійняти і, зрештою, приводить у безодню. Чи можливим було народження Христа серед людей наповнених страхом? Убив дітей вифлеємських не Бог, а убив дітей вифлеємських цар Ірод. Цар Ірод мав складну долю – мав досягнення великі в управлінні Юдеєю, провадив вдалі походи, уславився як великий будівничий, під час голоду 25 року до нашої ери він зважився обмінняти царське своє золото на хліб для народу. Все життя він був римським васалом, а на старість став ще й надзвичайно підозрілим. Убив трьох своїх синів від першої дружини. Колись, перед спільним із римлянами штурмом Єрусалима, Ірод одружився з онукою першосвященика Гіркана ΙΙ, щоб поріднитися із родом Давида-царя, адже Ірод за походженням був ідумеянином, а не сином Ізраїля. У похилому віці питання законності його влади не давало йому жодного спокою, і, коли, прибулі з далекого Сходу волхви, по зорях угледіли якогось іншого Царя Юдейського, це стало найстрашнішим потрясінням Ірода. Саме в цьому знаходиться коріння люті його у переслідуванні Богонемовляти.
Дорогі браття й сестри, ми вшановуємо сьогодні Давида-царя! Ми його вшановуємо тому, що цар Давид незримо до Єгипту теж подорожував із любим своїм Нащадком, Якого ще за життя Господом називав (Пс. 109,1). Саме тому незаконний та нечестивий цар Ірод Великий в муках пекельних вмирає, а істинний Цар і нащадок бажаний Давида, повертається із Єгипту й оселяється в Назареті – місті, назва котрого за певної гри слів, означає, що Ісус не стільки назаретянин, скільки галузка, і галузка, як ми знаємо, Давидова, а для нас вона спасительна, бо, як водив Ангел Сімейством святим, оберігаючи його від загроз, так і нами, і сім'ями нашими водить, якщо ми знаходимося бодай у тіні галузки Цієї – благодатному захисті Господа нашого Ісуса Христа.
Амінь.
