Слава Ісусу Христу!

    Дорогі у Христі браття й сестри!

    Вислухавши нині євангельський уривок про відпущення гріхів розслабленному замість очікуваного усіма зцілення, ми проймаємося знову питаннями про те, що означає для нас прощення гріхів наших? Напевне що добре зрозуміє слова ці Христові той. що грішив чи грішить виразно й сильно, дуже грішить. Такий бо відає, що гріх доходить до самих печінок і по справжньому забирає в людини здоров'я. Мабуть розслаблений, що його принесли до Христа якраз і був тим, котрий через гріхи отримав у своє розслаблення. Мабуть інакше Христос і не міг звершити зцілення цього розслабленого, бо услужив би нерозкаяному грішникові та, тим самим відкрив би йому дорогу до продовження творення гріха у знову здоровому тілі. Умовою для зцілення цього розслабленного було його покаяння за попереднє життя своє. Очевидно, що Господь Духом Своїм бачив покаянний, каяттям справжнім сповнений стан цього розслабленого; цей розслаблений мабуть уже знесилився духом від нерухомості тіла свого та гірко плакав за своє колишнє гріховне життя, а тому Господь, чуючи Духом вир покаяння нещасного, коли того несли на ношах до Ісуса, відразу відповідає йому: "Прощаються тобі гріхи твої!".  Цього достатньо, браття й сестри, цього достатньо - уже могли товариші розслабленого відносити тіло його додому, бо, отримавши прощення гріхів життя свого, розслабленний побачив своїми внутрішніми очима, що Царство Боже для нього відтепер відкрито, а якась кількість років, що залишалося пережити хоч би й у розслабленому тілі - ніщо у порівнянні із тим, що Бог простив усі гріхи попередні та прийме у Царство Своє вічне цілим та здоровим.

    Інакше помислили фарисеї та пересічні українці. Фарисеї не згодилися із фактом такого швидкого прощення гріхів, бо гріхи потрібно віддавати за приписами Закону Мойсеєвого, а, крім того, якщо важкі гріхи вже є, то позбутися їх практично неможливо. Пересічний же українець, як тільки чує, що Господь не зцілив розслабленого, а відпустив йому натомість гріхи, то відразу впадає у байдужість та апатію до такого євангельського сюжету. Українцю важливо, щоб розслаблений був зцілений, узяв ліжко своє, додому пішов і після обіду вже приступив до якоїсь нагальної роботи по господарству.  Далі буде.