14.09.2014

На Утрені - Євангеліє від  Марка (ХVІ, 9 – 20);

На Літургіїї - Євангеліє від Матфея (ХХІІ, 1 – 14),

       Слава Ісусу Христу, дорогі браття і сестри!

   Господь і Бог наш Ісус Христос  розповідає нам нині про справжній стан справ у нашому житті земному. Насправді ж бо, в усьому світі є лише один Володар – Бог, Який Духом Своїм Святим, Сина Співбезпочаткового народжує понадвічно. Сином Своїм Бог усе створив, що створив і – все поклав до підніжжя ніг Його.

   Однак сьогодні  ми із вами чуємо зі Святого Євангелія, що Бог Синові Своєму влаштував весілля! Однак не чуємо нічого про невісту для сина. Хто Невістою буде для Сина Божого? Невістою Сина Божого є Церква Божа, тобто та всесвітня боголюдська істота, яку постійно наповнюють народи і в котрій усі народи порятунок віднаходять.  Порятунком для усіх нас якраз і є те, що нас до весільного Дому запрошено і ми до нього увійшли. Одежею ж весільною для усіх запрошених  є їхня достойна поведінка, відповідна тій честі, що її виявляє гостям Своїм Господар. Як зрозуміти те, що людина з негідною поведінкою увійшла до весільного дому, а не почала звершувати негідні вчинки вже знаходячись посеред гостей. Насправді, неможливо, знаходячись у Домі Божому, стати негідником і залишатися в нім. Негідних звичок і поведінки людина прибирає завжди по-за Домом Божим. У Христовій притчі сказано якраз про таку людину, яка, будучи лихою, мала бажання увійти у середовище святих. Є в явищі такому багато зла, коли вовк увіходить до отари овечої – він розполохує овець, хапає й роздирає їх. На щастя є управа й на таких, бо, як ми чуємо із притчі цієї, таких Цар зв’язує й вкидає у зовнішній морок, де плачуть в безсилім озлобленні.

   На жаль, слова про те, що обраних мало, є правдивими. Погляньмо на життя наше – у святцях ми бачимо лише мільйонну частину усіх, що охрещені в ім’я Господнє. Так відбувається тому, що навіть, коли ми охрещені, а заповідей не виконуємо, то ми, або святотатці, або безсилі грішники. Добре, якщо й визнаємо себе такими, якими ми є, але гірше, коли серед святих себе уміщаємо – вважаємо себе ні в чому й ніколи не винними. Через такий самообман і життя наше знаходиться у духовному мороці.

   Вийдімо, отже, на світло, бо чекає на нас радість найбільша, все приготоване та утішатиме душу вдячного гостя безмеж. Царство Отця вічне, а земна ворохобня – тимчасова й безрадісна, обмежена й погибельна.

Бог же прикликав нас всіх до Себе.

                                                 Амінь.

Апостол до Коринф'ян Другий (І, 21 – ІІ, 4).