Слава Ісусу Христу!
Дорогі у Христі, браття й сестри!
Нині ми із вами поклоняємось Хресту Христовому, що із його жорстоких рамен засяяло спасіння наше! Хто, де, бачив, щоб хтось віддав життя своє за спасіння інших усіх, - за друзів своїх ще віддати може хтось, але, щоб і за недругів, - то такого не бачено по поверхні землі ніколи! Ми з вами, дорогі у Христі, браття й сестри, маємо свободу життям своїм розпоряджатися на свій розсуд, а Христос - це єдиний із людей, Котрий від самого Благовіщення не мав цієї волі Своєї, тому про полегшення земної долі Своєї й змушений був благати Отця Свого в саду Гефсиманськім. Свою добровільну згоду Господь висловив лише на користь принесення Себе у Хресну Жертву. Відразливе й нестерпне це римське знаряддя страти було, мабуть, найменш бажаним для тих, що заслуговували на нього. Чому людина, що визнала Себе Богом, опинилася на смертельному розп'ятті, адже й сам прокуратор не вважав, що варто розпинати за релігійні іудейські незгоди? Злий дух втрутився в роздуми і вчинки іудейської релігійної старшини; він же й через страхи за спокій провінції, штовхнув і Пілата на здійснення злочину! Яке життя наше, браття й сестри! Ми, маючи владу, маємо страх за існування цієї влади - вона ж і спонукує, втративши розум, нищити все незрозуміле, - навчає нутром відчувати потенційні загрози існуванню свого облаштованого світу. Так, до нестямки були фарисеї вражені чудесами Христовими, бо ніколи іще ніхто із людей не чинив таких - чинив просто, не молячись до Яхве про здійснення чуда, а повеліваючи безпосередньо від своєї Особи ... . Не витримує першосвященник на нічному допиті ходу юдейських судових чинів, а запитує прямо: "Чи Ти Син Благословенного?!" - "Так! І віднині побачите Сина Людства, що йде із потугою на хмарах"(Мк.14,61), "До своїх прийшов, та свої не впізнали Його"(Ів.1,11). Втілився посеред нас Бог, але людина стратила його на хресті! І, коли людина страчувала Христа Ісуса на Хресті, то Ісус Христос не припиняв любити людину - "прости їм, Отче, бо не знають, що роблять"(Лк.23,34). Чому Господь Бог не полишив людство напризволяще після таких понурих подій, адже це було б не дивно для нас, людей - ми вбили Того, Хто Богом себе назвав, то, якщо Він Бог, то мав би покинути нас, - щоб ми одне одного самі понищили. Але ні! Люблячий Господь промовляє: "Дивись, ти убив, але це нічого не вирішило. Раніше вирішувало, бо смерті усі боялися й поважали. і замовкали, і ціпеніли, і завмирали. й готовими ніколи не були, і жити ще хоч трохи - хотіли. Нині ж Я вам промовляю, що смерть - ніщо, бо я воскрес, щоб ви бачили ціну життя. Не потрібно боятися жити по-правді в неправеднім світі, бо, якщо світ і уб'є, то воскреснете, як і я воскрес."