Боже каміння
13,04,2014
Євангеліє від Іоана (12, 1-18).
Слава Ісусу Христу, дорогі браття і сестри!
Першого дня опісля суботи, проведеної у Вифанії, Господь увійшов до Єрусалима, сидячи на осляті, що було сповненням пророцтва Захарії: « - Радій від радости, дочко Сиону, торжествуй, дочко Єрусалима: ось Цар твій гряде до тебе, праведний, Який спасає, лагідний, Який сидить на ослиці і на молодому ослі, сині під’яремної. (Зах. 9,9) а також сповненням пророцтва Ісаї: « - Ось, Господь повідомляє до краю землі: скажіть дочці Сиону: гряде Спаситель твій; нагорода Його з Ним і воздаяння Його перед Ним.» (Іс. 62,11). Тут пророцтво Ісаї перегукується з іншими його пророчими рядками: « - Ось, Господь Бог гряде із силою, і сила Його з владою. Ось, нагорода Його з Ним і воз¬даяння Його перед лицем Його.» (Іс. 40, 10). Отже, щодо Входу Господнього до Єрусалима Ісая прорікає входження сили з владою, а Захарія прорікає входження праведності із лагідністю. Нам необхідно зрозуміти, що сила і влада Христа не означає земної сили і земної влади, а містить Божественну силу та Божественну владу. Тобто люди, що вітали Христа Ісуса, відчували навколо Нього і силу, і владу, але не була вона підкріплена, як то буває, зазвичай, у земних владик, ні військом якимсь переможним, звитяжнілим в боях, ані веденням полону, як доказу влади, ані численними вельможами й чиновниками, що впорядковують підлегле земному цареві суспільство. Була із Христом Ісусом праведність та лагідність Його, - відчуття ж сили і влади надавав лише Бог Отець, що покоряє Синові Своєму «усіляке коліно: земних і небесних …» (Фил. 2, 10; Рим. 14, 11; Іс. 45, 23)
Вражений воскрешенням із мертвих Лазаря, народ із великим натхненням супроводжував Христа, йдучи за Ним з Вифанії, що знаходилася поза Оливною горою неподалік міста. Також і жителі самого міста, дізнавшись про воскрешення Лазаря, зустрічали Христа з не меншим натхненням. Завжди, на згадку про свій побут в пустелі після виходу свого із неволі в Єгипті, євреї у перший день святкуванняКущів, брали « … собі віття красивих дерев, віття пальмове і віття дерев широколистих і верб річкових, і …» веселилися « … перед Господом Богом … сім днів; і …» святкували « …це свя¬то Господнє сім днів у році: це постанова вічна в роди ваші… .» - заповідав їм через Мойсея Господь. (Лев. 23, 40,41); також, коли вождь ізраїльтян – Симон Макавейський звільнив Єрусалимську фортецю від язичників, то « … ввійшов у неї у двадцять третій день другого місяця сто сімдесят першого року зі славослів’ями, паль¬мовим віттям, з гуслями, кимвалами і цитрами, із псалмами і піснями, бо знищено великого ворога Ізраїля.» (1 Мак. 13, 51). Ось і в день Входу Господнього до Єрусалиму, із пальмовим віттям зустрічав свого Месію піднесений духом народ іудейський, як істинного Визволителя від неволі й влади гріха і самої смерті. Цей здвиг народу остаточно упевнив першосвящеників, що потрібно стратити новоявленого месію. Апостоли Христові та усі інші Ученики Його відчували замішання від того, що доводилося їм веселитися разом із народом, знаючи від Самого Господа, що прямує Він на вірну смерть … .
Дорогі браття й сестри, з огляду на те, що і ми із вами є християнами, послідовниками Христа Ісуса, то й ми повинні прямувати на муки наші життєві з лагідністю та урочисто, бо таким був божественний Вхід Господа нашого до Єрусалима.
Амінь.
