Боже каміння
22,06,2014
Євангеліє від Матфея (4, 18-23)
Слава Ісусу Христу!
Дорогі браття й сестри!
Єдиний наш Господь і Бог Ісус Христос, вибраний дорогоцінний камінь, і Сам на початку суспільного Свого служіння вибрав дарованих Йому на землі Отцем Його Небесним Апостолів, котрі смиренно та із радістю тихою в серці, покинули усе земне своє та віддалися на Вселенську службу цю - бути вістунами Слова Споконвічного!
У Хрещенні святому, дорогі браття і сестри, кожен із нас дійсно долучається таїнного для світу буття Пресвятої Тройці і - є людьми, взятими в уділ, - вибраними. Однак, є небезпека втратити духовні й пренебесні дари нашого усиновлення, переходячи із дня на день цьогосвітньою життєвою долиною сліз і відчаю, альбо радости та безтурботної безпечности. Необхідно, каже Господь Бог рибалкам, чинити справи, варті спасіння. Іншими словами, ми не осягнемо дарованого нам, браття і сестри, у святому Хрещенні спасіння, якщо не наповнимо душі наші чиненням предостатніх побожних, боговгодних вчинків та діл. Коли ж, кожен із нас виконає через немалі, а навіть великі зусилля, усе до чого Бог покликав, то спасемо і душу свою вічну, безсмертну, і життя у всій повноті його, що Богом дароване для повернення до Дому Отця нашого, куди веде нас Господь. Господь кличе кожного, охрещеного в Ім'я Його, але, яким же чином кожен почує голос Його - чи сокровенний, ачи голосний? Знаймо, браття, що голос Його звучить вічно та взиває до сумління нашого повсякчасно, але слух наш духовний часто буває надто глухим до вселенського поклику вуст Христових. Духовний слух стає чутливим завжди тоді, коли ми прикладаємо свої добровільні зусилля щоб очистити його від усякої скверни, яка невпинно й кожноденно, неначе сірка, його заступає. Щоденні надмірні клопоти й турботи про насущних хліб, відволікають нас від чинення добрих справ. Зверніть увагу, що задумати те чи інше поліпшення в нашому житті - легко й солодко, а втілити задумане - важко й гірко. Тому давайте будемо бажати лише того, що необхідне та посильне - і ми віднайдемо час для того, щоб виконувати і волю Божу. Оскільки ж воля Божа є найвищою та най важливішою, то ніколи той, що справді її виконує, не залишиться без хліба насущного, бо ж у цьому нас запевнив Сам Бог, а Його слова - вічні.
Коли людина отак очищує себе від скверни, то, втішена Духом Божим, що наповняє її, бажає жити вже лише із Богом і іншого щастя у світі цьому вже не шукає, а шукає нагоди усякої істинно догодити ближньому і так помножити й розширити церкву Божу. Таке служіння усякого християнина є для нього джерелом щастя та впевненості, а тому не прагне такий християнин жодного визнання щодо себе, а лише визнання в Бозі, і визнання того, що Бог Є і Він Є джерелом усіляких благ.
Ми ж, грішні, після упокоєння таких святих людей, з року в рік дивуючись святістю життя їхнього, визнаємо соборно через Діяння вищого духовенства народу, що ті чи інші святі люди перебувають у лику святих на Небесах у Отця нашого. Нині молимося до усіх святих українського народу, що за Христом попрямували, неначе Апостоли. Вони, святі нашого народу, жили на землі і нашій, і поза межами землі нашої, але маючи український менталітет на землі та, осягнувши Небесне Царство, допоможуть і нам якнайкраще вгодити Богові.
Велика це милість для нас, Божа, коли у Небі є тії святі, що були на землі українцями. Тому, розмовляймо із ними в молитвах своїх, читаймо їх житія, навчаймося правди від них, і ми ніколи не повернемося ні до ідольської омани, що діє в нашій країні, ні до жорстокості й підлості, що є серед декотрих українців, а будемо завжди знати як нам любити Бога, кожного українця, а відтак і всіх людей на землі.
Амінь.
