Боже каміння
Слава Ісусу Христу!
Дорогі браття і сестри!
Сьогодні, коли Божественний Сіяч сіє Слово Своє у світ цей, то гине Слово Його під ногами, ба навіть під колесами історії сильних світу цього, - також викльовують його птахи цьогосвітні, тобто транснаціональна економіка сучасна. Що бо може бути більш вдоволеним та пихатим, аніж той, що сидить на вершині добра земного та усі тії, що везуть добро його поверхнею землі?
Коли ж сіяне Богом Слово потрапляє у середовище людей, які всілякими способами, так чи інакше обслуговують сильних світу цього, у середовище людей робочих, у середовище людей, котрі мають вимушено загрубіле тверде серце, то книга Біблія чи підручник Закону Божого у таких людей лежить у випадковому місці та роками не буває відкриваною. Змучена важкою роботою, виснажена людина не має вже жодного бажання чути Боже Слово та не бачить можливості змінити своє життя згідно Божих заповідей.
Коли ж Божественна Благовість проникає у середовище людей-нероб та усілякого роду мрійників, впертюхів та тіньовиків, злочинців, свавільників, неприкаяних та їм подібних, що свідомо обрали такий спосіб життя та полюбили його, - то в такому разі згадане середовище ніяк не витісняє Слово Боже із поміж себе, - захоплюється Словом Божим. Однак, звістка про наживу, чи душевні фантазії, чи солодкість пристрастей та різноманітні душевні й тілесні принади світу цього та філософські системи, що обгрунтовують їх, перевищує в них Звістку про Боговтілення.
Лише серце, насичене благочестям, яке прогнало із себе усілякі пристрасті, яке любов'ю до ближніх вчинило себе м'яким та яке відсторонилося від величності справ цього світу, - лишень такі люди, - люди із такими серцями будують як живе каміння Церкву Божу на світі цім, неначе колонію Царства Небесного тут - на землі!
Браття й сестри, не можемо ми із вами промовити, що, - де народилися, так і проживемо, - ні! Зерно бо Слова Божого падає усюди і, якщо бажає кам’янисте серце зростити його аж до часу жнив, то спроможеться душа людська каменя в серці своїм розкришити, перемолоти та вчинити серце своє сприятливим до Божого Зерна; може воно – серце наше – видерти із себе пристрасті згубні та зорати себе стражданнями тимчасовими, щоб у подальшому осягнути життя вічне; має силу й розуміння наше серце втекти від широких доріг світу цього у тишу Христової радості, яка звучить і не зважає на усе волання й рики цього світу!
Отож, не зволікаймо довго, озирнімося довкола, побачмо свій духовний вигляд і приберімо себе, не гаючися, у належний образоподібний Божий вигляд - на радість ангелам і людям – щодня, й на многії літа.
Амінь.
