Боже каміння
Слава Ісусу Христу!
Дорогі браття й сестри!
Невже є чимось дивним те, що Людина, яка повстала із мертвих, здатна промовити такі рішучі слова: « - Любіть ворогів своїх!». Любити ворога як брата, - яким чином це можливо?
Дорогі браття й сестри, найперше возлюбив своїх ворогів Сам Господь наш Ісус Христос. Коли розіп’яли Його на хресті, то він промовив до Отця Свого за розпинателів: “ – Отче, прости їм, бо не знають, що творять»(Лк.23,34; Мф.5,44; 27,35; Мк.15,24; Ін.19,23; Пс.21,19).
Отже, і наші вороги не відають, що творять, коли чинять нам зло. І ми, браття й сестри, дуже часто не усвідомлюємо, що й ми чинимо зло нашим ближнім, а, навпаки, переконані, що переслідуємо ту чи іншу благую мету, борячись із ними. У хитросплетіннях людських стосунків часто годі розібратися пристрасній людині, однак усе завжди прояснює християнський погляд на будь-яку незрозумілу ситуацію. Тому, дорогі у Христі, браття й сестри, завжди будьмо готові до негайного примирення із ворогом своїм, якщо обставини до цього приведуть. Скажемо просто, що ненависть не личить навіть людині світській та розумній, а тим більше не личить вона послідовникам Христа, Який ні до кого із людей ніколи не мав жодної ненависті. Господь і Бог наш Ісус Христос мав цілковиту ненависть лише до фарисейської науки(Мф.16,6,12); також у іншому місці бачимо, як ненавидить Господь вчення Николаїтів(Ап.2,6). Вчення ж неправе, браття й сестри, ми не можемо знищувати, знищуючи носія того вчення, а лише знищуючи дух того богопротивного вчення, що його нетерпимо у наших ворогах. Духа ж і слова неправедних учень і навчень може знищити лише Дух Святий та Слово Боже, тому, якщо ми бажаємо справді перемагати Божих ворогів, то мусимо наповнити себе Божим Духом; Божим же Духом себе наповнити неможливо, якщо місця у нашій душі вже зайняті віяннями світу цього, чи зайняті вони духами тих пристрастей, що їх ми полюбили, ачи страхом за існування своє, чи повільністю у серці, яка не дозволяє вчасно відгукнутися на Божі заклики. Якщо ми виконаємо такі умови духовного життя, то неодмінно спроможемося й на любов до ворогів своїх. Ми побачимо у ворогові свого брата, сплутаного духом злоби нечестивої, або побачимо у собі навіяні дияволом лихі мотиви. Якщо себе «очистимо від усякої скверни»(Молитва до Святого Духа, Молитовник, стор. 6), то особистих ворогів ні в кого з нас не буде вже, стануть вони ворогами Божими, - з Богом вони будуть боротися, - й Бог переможе їх «мечем вуст Своїх» (Ап.2,16). Усі, що наповнені Духом Божим, вже не мають у собі ненависті до ближніх усіх, а навпаки усіх люблять, за всіх моляться, усім добра бажають і Бог усіх їх береже від всього злого повсякчасно.
Треба сказати, що не існує у цьому світі місця такого, куди могла би заховатися благочестива духовна людина від впливу злих осіб, бо Господь дає простір своїм послідовникам у світі цьому (бо ж цей світ належить князеві світу цього), і простір цей подає їм у душах їхніх власних, так що можуть вони і спромагаються витерпіти усе на що їх світ прирікає, - позичає і не віддає, хоче, щоб йому добро робили і відповідає чорною невдячністю, вимагає любові, а відповідає байдужістю. Господь же Своїм словом закликає не страждати через це, - веде нас у духовний наступ – тобто, не чекати на позичене, не сподіватися вдячності, не плакати, коли не люблять, БО – усі ми, якщо такими будемо, то отримаємо і нагороду ВЕЛИКУ, і станемо СИНАМИ УСЕВИШНЬОГО.
Амінь.
