Слава Ісусу Христу!

                          Дорогі у Христі, браття й сестри!

    Нині згадаймо про Страшний останній суд Господній.

Суд є страшним тому, що є останнім. До того ж вирок останнього страшного суду є не просто довічним, а просто таки вічним.

    Що потрібно робити, щоб не отримати страшного вироку? Потрібно бути вівцею. Як живуть вівці? Тихо, сумирно і ними легко керувати, бо вони єдину надію перед вовчими зубами, покладають на свого дбайливого пастиря.

Як же поводяться козли? Дуже смердять, та мають впертий та лихий норов, неспокійні та гордовиті, люблять бити рогами та кусатися.

    Багато козлів залишаються в дикому стані та самі себе оберігають від хижака, бігаючи рівнинами та скачучи горами. Вівці ж є домашніми тваринами й живуть під охороною та на користь господареві своєму. Єдине, що можуть вівці, - це впізнавати голос господаря та йти до нього, або, зачувши чужий голос, утікати.

    Християни мусять бути у душі своїй лагідними вівцями , або, принаймні упертими, незрушними овнами.

    Лагідний та співчутливий християнин не може жити без доброчинства. Допомагати іншим - це його сердечна потреба. Такий християнин не роздивляється, чи нужденний хреститься рукою чи ні, чи виказує свою причетність до Христа чи ні - такий доброчинець подає, бо бажає зменшити страждання того, який потребує, бо співчуває нужденному. Дорогі браття і сестри, коли у вас просять допомоги, то прислухайтеся до свого серця - чи наповнюється воно жалем та співчуття, чи сповняється бажанням відв'язатися або викрутитися з положеннятак, щоб і скупим не видатись, і не стати жертвою нахаби-прохача. Отже, якщо серце наше сповнюється бажання допомогти як Божа істота Божій істоті, то можемо знати, що жертвуємо в Бозі, але й, коли у нас активно вимагають пожертви, то відмовитись не можемо, але жертвуємо скупо і з молитвою "Господи, помилуй".

    Християнин же неспівчутливий не любить жертвувати ближнім, бо лише називається християнином. Ближнім своїм, що потребують не подає ніколи, маючи їх за невдах, себе вважаючи вибраним та успішним улюбленцем долі. Такий може скласти пожертву лише з рекламною чи іншою вимушеною метою. Такий добре пам'ятає яким нахлібникам подавав і, що Ісуса Христа між ними не було! -Якби Ти, Господи з'явився й попросив - ну, то ми би вже дали, дали би вже, достойно дали би!

    Дорогі браття й сестри, зверніть увагу свою на те, що Господь не судитиме людей за якимись іншими ознаками, а лише за тим, чи на овець, а чи на козлів за норовом своїм є схожою людина. Тобто, лише норов людини є важливим для Христа. І не дивно, бо все інше Господь уже звершив, воскреснувши із мертвих після Хресної смерті. Людині залишається лише ввійти у здобуте Ісусом, подібно до того, як розумна овечка входить до соковитого пасовиська.

                                                                                Амінь.