Слава Ісусу Христу!

    Дорогі у Христі, браття й сестри!

Що у нашому житті може означати почута нами притча про блудного сина? Дорогі у Христі, невже не є правдою те, що усі ми - діти Небесного нашого Отця? А, коли так, то чи справді не залишали ми Його ніколи?

    Притча Христова дуже яскрава, - в житті нашому зрідка трапляється так, як промовляє ця притча, але щось подібне, - а саме, неодноразові відступлення наші від Отця Небесного, - стаються із нами часто.

Найпершим відступленням від Отця є надмірне споживацтво. Жага до споживання у нас є спільна з усім тим, що є живе. Диявол же та його духи вигадують людині безліч ускладнень у задоволенні її природніх потреб, та, тим перетворюють її на істоту жадібну й підступну. На щастя, світ збудований не за нашими тілесними хотіннями, а збудований Премудрістю Божою. Господь наш, у пустелі відповів дияволу, що людина житиме не одним лише хлібом, а Божими словами. Чинімо й ми так!

    Блудний же син учинив і жадібно, і підступно, пішовши слідом за тілесними своїми пожаданнями. Тілесні бажання завжди хижі та швидко з'їдають плоди довголітньої праці. Тому, не дивуймося, браття й сестри, що в нас трапляються перевитрати чи бракує грошей - може ми, якоїсь миті, любили себе не менше, ніж любив себе той блудний син?

    Сутужно довелося синові, коли скінчились батьківськії гроші, бо ж, насправді, світ надзвичайно жорстокий! Коли ми відчуваємо жорстокість байдужого світу, то варто замислитись - чи не марнотратство наше довело нас до бідування?

    Дорогі у Христі, браття й сестри, багато хто із нас, знаходячись у важких життєвих обставинах, не винуватить себе, не переглядає своє попереднє життя, а сповняється образи і злоби на світ і на людей. Ми ж повинні знати, що коли ми потрапили у скруту, то маємо вертатися до Бога. Хоч би й із останніх сил, та все ж маємо вертатися до Отця нашого Небесного й відчути, що хоч і були мертві, - та ожили; хоч і загубилися, - та віднайшли себе!

    Звичайно, завжди знайдеться хтось схожий на невдоволеного старшого брата, але Бог його погамує.

Отож, відмовившись від тимчасового, здобудьмо вічне, програвши тимчасове, вернімося до вічного, повернувшись до вічного, не віддаймо його заздрісникам та недоброзичливцям.

    Цього тижня, що надходить, ми їстимемо м'ясо, але не як блудний син, а як син, що повернувся, і якому батько учинив бенкет. До того ж, цей тиждень, що надходить, буде м'ясопусним - пускатимемось м'яса аж до Великодня. Заради смиренності, що її набув блудний син, змиримо себе і ми, попостивши у середу та п'ятницю. В суботу ж пом'янемо відвіку й повсюдно спочилих.

    Амінь.