Боже каміння
Євангеліє від Луки (13, 10-17)
Дорогі у Христі, браття й сестри!
Слава Ісусу Христу!
Часто, коли ми чуємо про зцілення Христом скорченої жінки у синагозі в суботу, то відразу починаємо проводити паралелі поміж тим, як зв’язав диявол цю жінку, та тим, що ми теж буваємо зв’язані дияволом у моральному житті нашому. І після такого порівняння нам починає здаватися, що й ота скорчена ізраїльтянка теж була зв’язана дияволом за гріхи свої. Однак, звернімо увагу, браття й сестри, що Господь, коли зціляв цю жінку, то не вимагав від неї, ані покаяння, ані обіцянки не грішити, що бувало, загалом, часто при зціленнях, що їх звершував Христос. Це означає, що жінка ця не була грішницею, ба навіть, назвав її Христос дочкою Ізраїля, що звучало достойно в іудейському середовищі, мовляв, гідною дочкою Якова, тобто Ізраїля, вона була. Маючи такі судження щодо того, як усе відбулося у синагозі щодо цієї стражденної жінки, ми бачимо, що людина, взагалі, може страждати у житті своїм і не через гріхи якісь власні, а лише через те, що диявол не любить таких праведників! Тоді, як бути в такому разі, бо ж нічого доброго неможливо вчинити, не ставши покараним від диявола. Доречі сказати, - якраз цього й бояться люди, що віддалилися від Бога, бо намагаються запобігати перед дияволом, вважаючи, що той має більшу на землі владу, аніж Бог. Цього нечистому і треба! Коли ми звертаємося до ворожок, то буваємо вражені їхнім знанням, але ціна за такі чудеса – віддаленість від Бога, а це є гірше, ніж, навіть бути хворим. Раніше скорчену жінку, як бачимо, Господь зцілив - і диявол вже їй не зашкодить. Напевне, жінка ця не поступилася свого часу дияволу. О, скільки є людей здорових, але вже скорчених дияволом та слугами його. Тому жодних компромісів не може мути з ворогом роду людського, бо краще померти хворим чи калікою й отримати здоров’я в Царстві Небесному, аніж душу продати за ліки земні та магічні, та не отримати, зрештою, бажаного здоров’я - ще й потрапити насамкінець до пекла. Але, дуже часто тії, що усю і єдину свою надію покладають лише на Бога та не бажають нічого собі, отримують навіть більше, аніж сподівалися. Змирися, людино, – що є із тобою, те нехай і буде – не думай про це, бо маєш більший дар, - Господь бере тебе у дім Отця Свого навічно! Диявол б’є? Хай б’є, та нехай не відступимось від Бога. Диявол Христа і бив, і убив, але Христос воскрес із мертвих! І ми, хоч і мучені в житті дияволом, але йому не належимо, а після того навіть, як той змій доведе нас до смерті, хоч би й природньої та нескорої, вічно будемо із Христом Богом нашим в істинному світі, що Бог його створив для нас. Амінь.
