Слава Ісусу Христу!

Дорогі у Христі, браття й сестри!

Що заважає людині звернутися до Господа? Виявляється, що нерідко заважають ті. котрі знаходяться найближче до Бога! Неймовірно, але, якщо кожен із нас, раптом погляне на себе саме під цим кутом зору, то помітить таку дивну закономірність - що ближче людина знаходиться до Бога, то більше її постать затуляє собою Христа від інших. Погодьмося, що ми, приклавши немалих зусиль до осягнення побожного життя, вже далі не бажаємо поступитися посілим місцем духовного поступу, а намагаємось замкнути Божу увагу виключно на собі.

Господь Бог, дорогі браття й сестри, належитьусім, а до того ж, у першу чергу належить тим, хто нагальніше постребує порятунку від Нього. Апостоли всюди оточували Христа і, хоч не хоч, намагалися від Господа не відступатися майже ніколи, та, коли Господь озвавсь на волання сліпого, - пережили не кращі

миті своєї самосвідомості. Волаючий сліпець не порушив яким грубим чином громадської поведінки; не кидавсь до Христа із камінням у руках, а, хоч і волав та - словами його волання було: Сину Давидів, помилуй мене! Поведінка панк-групи Pussi-riot була була не до місця, хоч і супроводжена словами звертання до Богородиці і, - ми не знаємо, - чи не почув Господь якої частини слів цього панк-молебня. Реакцію апостолів Господніх у Москві ми побачили - 7 років ув'язнення, - реакції Господа чи Богородиці ми донині не відаємо.

Ще ми побачили, браття й сестри, що у церкві, де не люблять тих, що волають, - коли-не-коли з'являється якась панк-група. Тому нехай кожен із нас у межах пристойності домагається у церкві свого, але у межах пристойного..., у межах пристойного ... , - у межах пристойного!- щоб не заволоділи нами у нашій нахабності мерзенні біси, а щоб ми змогли почути від Господа: Віра твоя спасла тебе! Волаймо про свої біди із вірою, а не із нахабством, чи гвалтом.