Боже каміння
10,08,2014
Євангеліє від Іоана (20, 19-31) (на Утрені)
Євангеліє від Матфея (14, 22-34)
Слава Ісусу Христу, дорогі браття і сестри!
Яка ж нам нині користь почути знову про те, як святий Апостол Петро потопав та був Христом врятований?
Запримітьмо, браття й сестри, що Господь простував морем бурхливим! Мабуть, для нас із вами, знати про це, є чимсь навіть більш корисним, аніж, навіть знати про те, що Петро потопав та був врятований. Для нас усіх є це найбільш корисним якраз через те, що ми після цієї події набуваємо рятівної упевненості в тому, що Христос – єдина у цьому світі Істота, що прямувала бурхливими хвилями моря і, не лише не потопала, але й наповнена була супокоєм Божественної Сили. Будьмо свідомі, також, і того, що сенс та значення Христового ходіння по морю, для нас може бути лише суто духовним. Буремна поверхня моря та страшна його глибінь і небезпека потоплення духовно означає саме те, що життя, яке є Божим даром, неймовірно збуреним буває ворожими Богові силами – злими ангелами, тобто бісами, різними демонами та злими силами на чолі зі своїм ханом – дияволом. Споглядати ці ворожі духовні сили не варто, бо ж вподібнимось Петрові, який побачив було, що хвилі занадто великі, і, чинячи як він, неодмінно почнемо потопати. Зі змісту новозаповітньої Христової події ми дізнаємося про те, що уникнути потопання можемо у Церкві Апостольській двома шляхами – ввізвавши до Господа про порятунок, або не полишаючи човна! Як бачимо, більшість Апостолів не полишали човна і були б урятовані від потоплення й самого човна, бо ж Господь прямував по морю саме до них.
Однак, слід сказати, що - чи знаходимося ми у човні і хвилюємося про міцність його перед силою хвиль, чи простуємо поверхнею тих лютих хвиль - надія наша однаково звернена лише на Христа Бога, як єдиного й незрушного нашого Господа.
Якщо у серці людини запанує Христовий спокій, то неважливо, що станеться із такою людиною ззовні - чи вона втоне, чи вона згорить, чи вона від старості помре, чи війна вкоротить віку їй - ніщо не захитає серця такої людини. Несхитне у Христі серце - ось те, чого нам потрібно досягнути, живучи посеред страшних хвиль життєвого нашого моря. Несхитним у Христі, серце стане тоді, коли осягне усяке благочестя й чистоту, коли стане праведним. Праведність християнина така легка, що просто не тоне у важких водах спокус та тривог. У неспокійних водах спокус та тривог тонуть лише важкі гріхи із бородами безкінечних пристрастей. Отже, помітивши подібну небезпеку, взиваймо до Христа про порятунок і Господь подасть кожному із нас Свою спасительну правицю.
Амінь.
